Уроки

Урок біології в 11 класі

«Структура і види біоценозів. 

Лісові біоценози»

                                                                                              

Тема. Структура і види біоценозів. Лісові біоценози.

Навчально-виховна мета: розширити знання про біоценоз на прикладі лісових екосистем,  вдосконалювати вміння чітко давати характеристику біоценозів суходолу; розвивати логічне мислення, вміння аналізувати, порівнювати, узагальнювати;формувати  пунктуальність та самооцінку; виховувати дбайливе ставлення до природних комплексів

Матеріали та обладнання:  таблиці, схеми, рисунки, фотознімки та презентації, що демонструють лісові біоценози, годинник.

Тип уроку: урок корекції та поглиблення вивченого матеріалу.

Метод ведення: робота в групах з елементами турніру.

                                               

                                            Хід уроку

   Девіз уроку: «  Чим реальніше людина себе оцінює, тим вищий її інтелект»

І . Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань

   Фронтальне опитування

1.     Під поняттям біоценоз розуміють…

2.     Продуценти, консументи, редуценти – це…

3.     Які види ланцюгів живлення розрізняють…

4.     Чим пов’язані між собою живі організми?

5.     Які бувають взаємозв’язки між угрупуваннями?

6.     Від яки факторів залежить видове багатство та видове і видове різноманіття в біогеоценозах?

7.     Що дозволяє різним видам існувати   в  одному угрупуванні?

8.     Про що говорить ярусне розташування рослин?

9.     У чому проявляється подібність  структури  усіх біоценозів?

10.                       Виберіть біоценоз:  пеньок, мурашник, струмок, ліс, болото, степ.

ІІІ . Мотивація навчального матеріалу

Оголошується тема, мета уроку.

ІV. Вивчення нового матеріалу

Організація навчально-пізнавальної діяльності в групах

1.  Клас ділиться на три групи  «Хвойні ліси», «Мішані ліси», «Листяні ліси». Кожна група презентує свій біоценоз  за планом:

1.     Розташування біоценозу.

2.     Видове різноманіття.

3.     Структура біоценозу (видова, просторова, трофічна).

4.     Ланцюги живлення.

5.     Властивості біоценозу.

6.     Висновок .

2. Група  вибирає наочність з поданого матеріалу, готує презентацію (домашнє завдання), вивчає біоценози всіх трьох груп, готує теоретичні запитання , практичні завдання для контролю глибини знань про біоценоз кожної групи. 

3. Кожна група унаочнює свої відповіді, пов’язує з практичним життям, готує цікавинки, робить висновки.

4. Головна умова роботи групи:

1. Характеристика біогеоценозу  5 хвилин.

2. Розповіді учнів повинні бути пов’язані між собою або доповнювати один одного, дозволяється консультування в групі.(Час на дискусію – 2-3 хв.)

3. Обов’язкове практичне завдання  «В шкатулці» для кожної групи. (Готують суперники)

5. Кожна група отримує листок самооцінки зі списком учнів групи,  де в кінці уроку командир виставляє оцінку кожному члену за його згодою.   

 V. Узагальнення і систематизація вивченого  матеріалу.

Обговорюємо разом:

1.     Який з біогеоценозів має найвищу досконалість і чим це пояснюється?

2.     Яким чином вплинула людина на кожен з цих біогеоценозів?

Розв’язуємо  задачі  

1.     Чому куниця не селиться в березовому лісі?

2.     У невеликому струмку, що  тече із джерела у ялицевому лісі поселилась родина бобрів. Чи вплине поява бобрів на структуру біоценозу ялицевого лісу? Як ? Що станеться з місцевістю через 3-5 років?

3.     Вам дозволили відвести під заповідник 1% території Волинської області, якби ви вчинили: зорганізували один великий заповідник чи безліч дрібних? Обґрунтуйте свій вибір?

VІ. Підсумок уроку

Команди здають листки самооцінки і відповідають на запитання: Чи пригодяться вам знання  про біогеоценоз у житті?

За загальною кількістю балів усіх членів групи визначаємо переможців (максимальна кількість балів набрана учнем -12).

VІ.  Домашнє завдання

Підготувати повідомлення  про структуру прісної водойми.

                     

Додаток 1

Лист самооцінки

Група : Хвойні ліси

Командир:_________________________ Оцінка

Члени:

1_________________________________

2_________________________________

3_________________________________

4_________________________________

5_________________________________

Додаток 2

Практичні завдання « Зі  шкатулки»

Шкатулка №1     Хвойні ліси

У шкатулці містяться паперові  серветки просочені  ефірною олією ялиці.

Питання до групи:  Ефірна олія якої хвойної рослини виділяє серветка? Де використовується ця олія?

Презентування цієї олії служить здоров`язберігаючою технологією (фітотерапія) на уроці.

Шкатулка №2    Мішані ліси.

У шкатулці міститься дерев’яні натільні обереги з осики .

Питання до групи:  З якої деревини виготовлені ці обереги і чому?

Шкатулка №3    Листяні ліси

В шкатулці знаходиться спил дуба.

Питання до групи:  При розкопці п`ятитисячолітньої давнини на півдні України  археологи виявили піч з відбитками плодів у глині цього дерева. Що це за дерево?  І яке відношення мали ці плоди до печі?    (Пекли жолудевий хліб)

Додаток  №3

Біогеоценоз хвойного лісу.

        1. Хвойний ліс - біогеоценоз, що забирає тривалий час певну територію з відносно однорідними умовами, у ньому живе сукупність популяцій різних видів, відбувається круговорот речовин.

        2. Наявність у біогеоценозі хвойного лісу трьох ланок: виробників органічної речовини, його споживачів і руйнівників.

        1) Організми-виробники - в основному види хвойних, а також деякі види дрібно - і широколистяних деревних рослин, лишайники й мохи, невелике число видів чагарників і трав. Ярусне розташування рослин і тварин - пристосування до більше повного використання світла, живильних речовин, території. Причина невеликого числа ярусів у лісі - недолік світла;

        2) організми-споживачі - різні види членистоногих, земноводних, плазуючих, птахів і ссавців, серед них одні - рослиноїдні, інші - хижі, треті - паразити;

        3) організми-руйнівники - черви, гриби, бактерії.

        3. Біотичні фактори середовища - всі взаємодіючі між собою живі мешканці хвойного лісу. Абіотичні фактори - світло, вологість, температура, повітря й ін.

        4. Невелике число видів у порівнянні з дібровою, недолік світла, бідний опад, малородючий ґрунт обумовили короткі ланцюги харчування у хвойному лісі. Приклад: рослини (хвойні й ін.) - рослиноїдні тварини (білка) - хижі (лисиця).

        5. Саморегуляція - механізм підтримки чисельності популяцій на певному рівні (особини одного виду не знищують повністю особин іншого виду, а лише обмежують їхню чисельність). Значення саморегуляції для збереження стійкості екосистеми.

 Біогеоценоз мішаного лісу

Ліси мішані — це ліси з різними породами дерев: хвойно-широколистяні, дрібнолистяно-соснові, у тропічних широтах — вічнозелені з листопадними, лавролистяні з хвойними тощо. Мішані ліси в помірному географічному поясі утворюють самостійні ландшафтні зони з відмінностями деревостану в океанічних та помірно континентальних кліматичних (довготних) зонах. У Європі — хвойно-широколистяні ліси складаються з ялини, ялиці, бука, граба, ясена, дуба, липи, ільми, вільхи, кленів, а на Далекому Сході вони мають ще більше видів. У Західному Сибіру в мішаних лісах переважають сосна, береза та осика, з домішкою ялини, кедра та ялиці. Самостійні ландшафтні зони мішаних лісів є й у Північній Америці. Ґрунти дерново-підзолисті, сірі лісові, а на Далекому Сході бурі лісові.

Харчовий (трофічний) ланцюг мішаного лісу можна зобразити й у вигляді екологічної піраміди вершиною вниз, що характеризує співвідношення різних груп живих організмів продуцентів (зелені рослини), первинних консументів (травоїдні тварини), вторинних консументів (хижі тварини I порядку), третинних консументів (хижі тварини II порядку).

Біогеоценоз широколистяного лісу

Широколистяні ліси — листопадні деревинно-чагарникові угруповання із широким листям дерев у різному поєднанні — дуб, бук, клен, липа, ільм (в’яз), каштан, ясен тощо; звичайні чагарники: ліщина, бруслина, калина, жостір тощо; у надґрунтовому покриві — трави. Ґрунти сірі лісові, а на Далекому Сході бурі лісові. Широколистяні ліси в Північній півкулі утворюють широтну ландшафтну зону в приморських та помірно континентальних довготних зонах, тому що в різко континентальних зонах вони не витримують зимових морозів і глибокого промерзання ґрунтів. Ці ліси поширені в східних частинах Північної Америки й Китаю, у центрі Японії, а найбільша зона займає понад половину Західної Європи й, поступово звужуючись, виклинюється біля Уралу. Вони також утворюють висотні зони в Карпатах, Криму та на Кавказі. Крім цього, у Новій Зеландії й у південно-західній частині Південної Америки (у Чилі) є широколистяні ліси з переважанням антарктичного бука. Маючи найбільшу комфортність ландшафтів, широколистяні ліси густо обжиті й значною мірою зведені нанівець, зберігшись лише в сильно нерівних, незручних для хліборобства районах та в заповідниках.

Біогеоценоз широколистяного лісу — діброви.

Діброва — це багатоярусний широколистяний ліс, у деревостані якого переважають різні види дуба в супроводі супутників — липи, ясена, в’яза, клена, граба, з багатим підліском (з ліщини, бруслини, горобини) і відносно густим трав’яним покривом. Широко розповсюджені в зонах широколистяних лісів та лісостепів Західної Європи, Північної Америки, ряді районів Азії. Є значні площі дібров на Східно-Європейській рівнині, півдні Далекого Сходу, на Кавказі, у Криму.

Діброви — найцінніші біогеоценози, найпродуктивніші системи, довершені, стійкі, здатні існувати століттями при незмінних умовах.

Система уроків у 7 класі з теми : 

"Процеси життєдіяльності  тварин" (18 уроків)

Урок № 1

Особливості обміну речовин гетеротрофного організму.
Живлення і травлення. Різноманітність травних систем

Мета уроку: сформувати знання учнів про особливості обміну речовин гетеротрофного організму, способи живлення та травлення; поглибити знання про типи травних систем, їх особливості будови; розвивати логічне мислення, уміння порівнювати і робити узагальнюючі висновки; виховувати спостережливість та допитливість.

Очікувані результати: учні називають органи травлення тварин; описують способи живлення, травлення; характеризують різноманітність травної системи тварин; пояснюють значення живлення для організму; порівнюють травні системи різних груп тварин.

Обладнання: таблиці, малюнки..............................................................................................................

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

1.   Організаційний момент

1.1.      Привітання учнів, перевірка їх готовності до уроку. Налаштування на робочий настрій.

1.2.      Аналіз контрольної роботи. Оголошення оцінок.

2.   Мотивація навчальної діяльності

Слово вчителя

Для здійснення будь-якої дії — чи то переміщення тіла у просторі, чи то генерування електричного струму — організму необхідна енергія. Цю енергію він може отримати, лише вживаючи певну кількість їжі. Крім того, з їжею до організму тварини поступають будівельні блоки, з яких будується її тіло, а також такі вкрай важливі для організму речовини, як вітаміни і неорганічні сполуки. Але для того щоб здобути енергію та будівельні блоки з їжі, необхідно спочатку знайти її, схопити, перетравити і засвоїти.

Повідомлення теми уроку. Визначення разом з учнями мети і завдань уроку.

3.   Актуалізація опорних знань учнів

Бесіда

1.   Які ви знаєте типи живлення?

2.   Чим характеризується автотрофний тип живлення? Яким організмам він властивий?

3.   Чим характеризується гетеротрофний тип живлення? Яким організмам він властивий?

4.   Засвоєння нового матеріалу

План пояснення нового матеріалу

1.   Особливості обміну речовин гетеротрофного організму. Поняття живлення та травлення. Способи живлення і типи травлення. (Розповідь учителя, бесіда, складання опорних схем, технологія «Мікрофон».)

2.   Різноманітність травних систем. (Розповідь учителя, пошукова робота, самостійна робота учнів з підручником, бесіда.)

5.   Узагальнення і закріплення знань

5.1.      «Біологічний ланцюжок».

Учитель ставить запитання про особливості організації травної системи тварин учневі, який дає коротку відповідь, останній запитує товариша і т. д. Потім визначаються найкраще запитання і найкраща відповідь.

Початкове запитання вчителя:

— Які особливості будови ненаскрізної травної системи?

5.2.      «Коло ідей».

— Один слон важить стільки, скільки 200 000 мишей. Однак відомо, що миші набагато більше їдять. 200 000 гризунів з’їдають продуктів тієї ж калорійності стільки, скільки 10 слонів. Як можна пояснити цей факт?

— Відношення довжини кишечника до довжини тіла в різних тварин відрізняються, наприклад, у котів — 4,5 : 1, у корів — 21 : 1, у жуків-плавунців — 1 : 1, у хрущів — 7 : 1. Як можна пояснити цей факт?

5.3.      «Ти — мені, я — тобі».

Учні складають запитання з вивченої на уроці теми, щоб поставити його комусь зі своїх однокласників. Учень, який отримав запитання і дав на нього відповідь, має право поставити своє запитання.

6.   Підбиття підсумків уроку

Технологія «Незакінчені речення»

Учні працюють з відкритими реченнями, наприклад:

— На сьогоднішньому уроці для мене найважливішим відкриттям було…

— Урок важливий, тому що…

— Мені сподобалося…

— Мені не сподобалося…

— Від наступного уроку я чекаю…

7.   Домашнє завдання

7.1.      Завдання для всього класу.

Підручник: параграф 28,29........................................................

Зошит:  виконати завдання........................................................

7.2.      Індивідуальні та творчі завдання.

Скласти п’ять тестових завдань на встановлення однієї правильної відповіді.

 Матеріали до уроку №1

Особливості обміну речовин гетеротрофного організму.
Живлення і травлення. Різноманітність травних систем

4.     Засвоєння нового матеріалу

1.     Особливості обміну речовин гетеротрофного організму. Поняття живлення та травлення. Способи живлення і типи травлення

Розповідь учителя

Одну з найважливіших функцій організму — обмін речовин — забезпечує живлення.

Пригадайте:

— Що таке живлення?

Живлення тварин — надходження в організм і засвоєння ним речовин, необхідних для забезпечення енергетичних витрат, будови і відновлення тканин. Поживні речовини потрапляють до організму тварин з їжею.

Технологія «Мікрофон»

— Які способи живлення притаманні тваринам?

Тваринам притаманні різні способи живлення: серед них є хижаки, рослиноїдні, усеїдні, паразитичні та інші види.

— Яка система органів забезпечує живлення тварин? (Травна система.)

Органи, що входять до її складу, забезпечують:

•      захоплення їжі;

•      внутрішньоклітинне або позаклітинне травлення;

•      усмоктування поживних речовин.

Способи захоплення їжі відрізняються в багатьох тварин і навіть в окремих груп одного виду.

Запитання до учнів:

— Як захоплюють їжу сидячі форми організмів?

Очікувана відповідь учнів:

Сидячі форми організмів живляться дрібними організмами або їхніми частинами, які рухаються в товщі води,— планктоном. Злагодженими рухами війчастого апарату або членистими кінцівками вони направляють до ротового отвору потік води, з якого й забирають потрібну їм їжу. В інших організмів вода проходить через фільтруючі системи, а все, що є в ній, тварина відфільтровує собі для поживи. Так живляться молюски, багатощетинкові кільчасті черви, губки.

Розповідь учителя

Деякі тварини заковтують значну кількість субстрату, наприклад піску, ґрунту, з яких потім у кишечнику виділяються органічні речовини.

— Пригадайте, яким організмам характерний такий спосіб захоплення їжі. (Дощові черви.)

Інші тварини захоплюють їжу великими шматками або цілими харчовими об’єктами, які потім досить довго перетравлюються.

— Наведіть приклади організмів, які так захоплюють їжу.

Очікувана відповідь учнів:

До таких тварин належать змії, поліпи, медузи.

Розповідь учителя

Звичайно, у багатьох випадках їжа перед надходженням у кишечник перетирається спеціальною терткою (молюски), розгризається та пережовується зубами. Також перед травленням їжа обробляється спеціальними хімічними секретами, які виділяються травними залозами.

Технологія «Мікрофон»

— Що таке травлення?

Учні разом з учителем дають визначення терміну «травлення».

Травлення — сукупність процесів, що забезпечують механічне та хімічне (за участю травних ферментів) розщеплення їжі на компоненти, які можуть засвоюватися організмом та включатися в обмін речовин.

Самостійна робота учнів з підручником

Запитання для опрацювання:

— Які типи травлення характерні для тварин?

— Навести приклади тварин з різними типами травлення.

Обговорення відповідей учнів та складання опорного конспекту.

Типи травлення:

•      порожнинне (позаклітинне);

•      внутрішньоклітинне;

•      мембранне (пристінкове).

2.     Різноманітність травних систем

Розповідь учителя

Виділяють два типи будови травної системи тварин:

•      ненаскрізна (мішкоподібна);

•      наскрізна.

Завдання для учнів:

— Розгляньте в підручнику зображення травних систем різних тварин та встановіть, з яких органів складається ненаскрізна травна система.

— Для яких тварин вона характерна?

Очікувані відповіді учнів:

Ненаскрізна травна система складається з ротового отвору, глотки та ненаскрізного (замкненого) кишечнику.

— Як організм із ненаскрізною травною системою звільняється від неперетравлених решток?

Очікувана відповідь учнів:

Неперетравлені рештки їжі викидаються через рот.

— Складіть схему ненаскрізної травної системи.

— Які особливості будови наскрізної травної системи?

Очікувана відповідь учнів:

Наскрізна травна система закінчується анальним отвором, через який неперетравлені рештки їжі виводяться назовні.

Розповідь учителя

Очевидно, ефективність процесу травлення підвищується тоді, коли він поділений на послідовні стадії, що змінюють одна одну і за кожну з яких відповідає один який-небудь орган, що спеціалізований для виконання окремої функції. Тому трубчасту (наскрізну) травну систему багатоклітинних тварин і поділяють на три послідовно розташовані відділи:

•      передній;

•      середній;

•      задній.

Запитання до учнів:

— Які органи травної системи належать до цих відділів?

Обговорення відповідей учнів, складання опорної схеми.

Завдання для учнів:

— Складіть схему травної системи ссавців.

Ротова порожнина

  Зразок схеми:

                                                             Стравохід        Глотка  Шлунок  Кишечник  Анальний отвір

Розповідь учителя

Довжина кишечника і тривалість процесу травлення чітко корелюється з перетравленням їжі.

Запитання до учнів:

— Як ви вважаєте, чи за однаковий час перетравлюється рослинна і тваринна їжа?

— Яка їжа буде перетравлюватися довше і чому?

Формулювання висновків

У хижаків кишечник завжди коротший, ніж у травоїдних. Особливо довгий кишечник у жуків-гнойовиків, тому що вони живляться їжею, бідною на поживні речовини.

Розповідь учителя

Деякі паразитичні організми, наприклад бичачий ціп’як, можуть втрачати травну систему взагалі.

— Як вони живляться?

Очікувана відповідь учнів:

Вони всмоктують поживні речовини з організму хазяїна через покриви.

Урок № 2

Дихання та газообмін у тварин. Органи дихання, їх різноманітність
та функції. Значення процесів дихання для вивільнення енергії в клітині

Мета уроку: розширити, поглибити знання учнів про будову органів дихання тварин, установити їх зв’язок з функціями, показати значення газообміну в легенях і тканинах, звернути увагу на значення дихання для підтримання життєдіяльності, показати, як відбувається ускладнення дихальної системи у тваринному світі — від найпростіших до вищих тварин; розвивати вміння порівнювати, установлювати причинно-наслідкові зв’язки; формувати вміння працювати в групах; виховувати етично-ціннісне ставлення до природи.

Очікувані результати: учні називають органи дихання тварин; описують способи дихання у тварин; пояснюють значення дихання для організму; порівнюють дихальні системи різних груп тварин.

Обладнання:  таблиці, схеми, малюнки.................................................................................................

Тип уроку: комбінований.

1.   Організаційний момент

Привітання учнів, перевірка їх готовності до уроку. Створення робочого настрою.

2.   Перевірка домашнього завдання й актуалізація опорних знань учнів

2.1.      Індивідуальна робота учнів за картками (роздавальний матеріал).

2.2.      «Вірю — не вірю».

Учням необхідно позначити пропоновані твердження познач­ками «+» — вірю, «–» — не вірю.

Чи вірите ви, що…

1)   тварини належать до гетеротрофних організмів?

2)   наскрізна травна система закінчується анальним отвором?

3)   довжина кишечника рослиноїдної та хижої тварини однакова?

4)   їжа рослинного походження перетравлюється швидше?

5)   неперетравлені рештки у тварин з ненаскрізною травною системою виділяються через рот?

6)   до переднього відділу травного каналу належать: ротова порожнина, стравохід, глотка?

7)   травна система складається з травної трубки і травних залоз?

8)   дощовий черв’як має наскрізну травну систему?

9)   для одноклітинних тварин характерне внутрішньоклітинне травлення?

10) для гідри характерне порожнинне і внутрішньоклітинне травлення?

11) до фільтраторів належать черевоногі молюски?

12) зовнішнє травлення властиве павукам?

Відповіді:

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
+	+	–	–	+	+	+	+	+	+	–	+

2.3.      «Тести для друга».

Учні обмінюються тестовими завданнями, складеними вдома, і виконують їх.

2.4.      «Мозковий штурм».

— Які переваги має наскрізна травна система перед ненаскрізною?

3.   Мотивація навчальної діяльності

Постановка проблемного питання

Ученими було встановлено, що ссавці споживають різну кількість кисню, наприклад землерийка при масі тіла 3,5 г споживає 7–10 мл кисню на 1 г маси тіла за 1 год; заєць масою 1,6 кг — 0,96 мл, тюлень масою 26 кг — 0,22–0,34 мл, верблюд масою 170–330 кг — 0,03–0,04 мл. Так само неоднаковою є й кількість дихальних рухів за хвилину: у коня вона дорівнює 8–16, у щура — 100–150, у миші — близько 200.

Із цих показників випливає, що споживання кисню залежить від розмірів тварин: чим більшою є тварина, тим менше вона споживає кисню. Чому так відбувається? На це питання ви дасте відповідь наприкінці уроку.

Повідомлення теми уроку. Визначення разом з учнями мети і завдань уроку.

4.   Засвоєння нового матеріалу

План пояснення нового матеріалу

1.   Дихання та газообмін у тварин. Значення процесів дихання для вивільнення енергії в клітині. (Розповідь учителя, бесіда, складання опорної схеми.)

2.   Органи дихання, їх різноманітність та функції. (Бесіда, робота з ілюстративним матеріалом, робота в групах, самостійна робота учнів з підручником.)

5.   Узагальнення і закріплення знань

5.1.      «Закінчи речення».

6.   Підбиття підсумків уроку

Обговорення проблемного питання

Споживання кисню залежить від розмірів тварини (у великих тварин інтенсивність обміну речовин нижча, ніж у дрібних).

7.   Домашнє завдання

7.1.      Завдання для всього класу.

Підручник: параграф 30.

Зошит:завдання 3, 4.

7.2.      Індивідуальні та творчі завдання.

Скласти порівняльну характеристику особливостей газообміну у хребетних тварин за такими ознаками: органи дихання, особливості будови органів дихання, розташування органів дихання та механізм дихальних рухів.

Матеріали до уроку № 2

Дихання та газообмін у тварин. Органи дихання, їх різноманітність
та функції. Значення процесів дихання для вивільнення енергії в клітині

2.     Перевірка домашнього завдання й актуалізація опорних знань учнів

2.5.  «Термінологічне лото».

На дошці прикріплені аркуші з номерами, на зворотному боці яких записані терміни. Учні виходять до дошки, вибирають аркуш і дають визначення терміну.

Наприклад: живлення, травлення, наскрізна травна система, ненаскрізна травна система, порожнинне травлення, внутрішньоклітинне травлення, мембранне травлення.

2.6.  «Хрестики-нулики».

1.     Відшукайте пряму лінію по горизонталі, вертикалі чи діагоналі з тварин, які належать до однієї групи за способом живлення.

1 бичачий ціп’як	2 вовк	3 ставковик малий
4 аскарида	5 синиця	6 жабурниця
7 гострики	8 лебідь	9 ящірка прудка

Відповідь: 1–4–7 (паразитичні організми).

2.     Відшукайте пряму лінію по горизонталі, вертикалі чи діагоналі з тварин, які належать до однієї групи за типом травної системи.

1 дощовий черв’як	2 каракурт	3 гідра
4 жаба озерна	5 аурелія	6 мокриця
7 печінковий сисун	8 кріт	9 куріпка

Відповідь: 3–5–7 (організми з ненаскрізною травною системою).

4.     Засвоєння нового матеріалу

1.     Дихання та газообмін у тварин. Значення процесів дихання для вивільнення енергії в клітині

Розповідь учителя

В основі дивовижної, збалансованої діяльності всіх систем тваринного організму лежить використання тієї енергії, яка виділяється при окисненні поглинутої та засвоєної їжі. Для цього необхідна постійна наявність кисню у клітинах і тканинах. Кінцевими продуктами окиснення речовин в організмі тварин є вода та вуглекислий газ. Вода потім використовується організмом для його потреб. А от вуглекислий газ необхідно постійно видаляти з організму.

Запитання до учнів:

— Як називається складний безперервний біологічний процес, унаслідок якого живий організм із зовнішнього середовища споживає кисень, а виділяє вуглекислий газ та воду? (Дихання.)

Дихання як біологічний процес являє собою розщеплення органічних речовин (за допомогою кисню — аеробне; у безкисневому середовищі — анаеробне) з метою отримання енергії, необхідної для життєдіяльності.

Запитання до учнів:

— Як ви вважаєте, який тип дихання був першим з погляду еволюції?

— Коли виникло аеробне дихання?

Очікувана відповідь учнів:

Аеробне дихання виникло, коли в атмосфері в результаті життєдіяльності фотосинтезуючих організмів з’явився вільний кисень. До цього живі істоти використовували анаеробні, безкисневі джерела енергії.

Розповідь учителя

Дихання не можливе без газообміну.

— Що таке газообмін?

— За допомогою якого фізичного явища відбувається газообмін? (Дифузії.)

2.     Органи дихання, їх різноманітність та функції

Розповідь учителя

У процесі еволюції різні групи тварин, як тих, що живуть у воді, так і тих, що живуть на суходолі, виробили декілька типів органів і систем дихання, у кожному випадку пристосованих до певних умов.

Запитання до учнів:

— Які органи дихання характерні для мешканців водойм?

Очікувана відповідь учнів:

Органи дихання у мешканців водойм (ракоподібних, молюсків, риб тощо) — це зябра — тонкостінні вирости, які омиваються водою.

— Що є умовою газообміну через зябра?

Очікувана відповідь учнів:

Умовою газообміну через зябра є їхня зволоженість, тому на суходолі ці органи дихання функціонувати не можуть.

— Які органи дихання характерні для мешканців суходолу?

Очікувана відповідь учнів:

Органи дихання мешканців суходолу представлені:

1)    трахеями (комахи, павукоподібні),

2)    легеневими мішками (деякі павукоподібні),

3)    легенями (наземні хребетні тварини).

Проектування зображення на екран

Органи дихання тварин:

а — трахеї, б — зябра, в — легені

Розповідь учителя

Але як би не був побудований орган дихання, він повинен відповідати низці загальних вимог:

1)    мати тонкі стінки, які не перешкоджатимуть дифузії газів;

2)    завжди бути вологим, щоб не перешкоджати розчиненню кисню і вуглекислого газу у воді;

3)    добре забезпечуватися кров’ю або мати контакт з позаклітинними рідинами, що омивають клітини.

Робота в групах

Завдання групам для самостійного опрацювання:

I група — Як відбувається газообмін за рахунок дифузії?

II група — Як відбувається дихання за допомогою зябер?

III група — Як відбувається трахейне дихання?

IV група — Як відбувається легеневе дихання?

Презентація результатів самостійної роботи I групи

Газообмін за рахунок дифузії

Одноклітинні організми, або найпростіші (амеба, інфузорія-туфелька), не мають спеціальних органів дихання. Газообмін у них відбувається за рахунок дифузії внаслідок безпосереднього проникнення газів через поверхню клітини. У результаті процесу дихання, який відбувається в мітохондріях клітин, концентрація кисню в цитоплазмі знижується. Тому кисень проникає до клітини з навколишньої води, де його концентрація вища. Цей процес називають дифузією. Концентрація ж вуглекислого газу у клітині, навпаки, стає вищою, і він виходить назовні, у воду. Газообмін за рахунок дифузії притаманний також і нижчим багатоклітинним тваринам, наприклад губкам, кишковопорожнинним (гідра, медузи, корали), плоским червам (планарія молочно-біла) тощо.

Презентація результатів самостійної роботи II групи

Дихання за допомогою зябер

Багатоклітинні організми, які живуть у воді, дихають зябрами — тонкостінними виростами або зморшками, вкритими тонкою шкірою, яка має проникність. Уперше справжні зябра з’являються в багатощетинкових кільчастих червів — у вигляді тонких ниткоподібних або гребінчастих виростів на голові або на примітивних кінцівках — параподіях. Серед хребетних тварин зовнішні зябра трапляються лише в деяких риб, хвостатих амфібій та пуголовків багатьох жаб і ропух. У більших за розмірами і більш рухливих водяних тварин зябра заховані в особливій порожнині. Ця навколозяброва порожнина, як правило, має зв’язок з навколишнім водним середовищем і, крім того, має пристосування, які збільшують циркуляцію свіжої води навколо зябер, що також сприяє покращенню газообміну. Такі захищені зябра мають представники трьох великих груп високоорганізованих водяних тварин — молюсків, ракоподібних і риб.

Серед хребетних тварин зяброве дихання найкраще розвинуте в риб. Їхні зябра розташовані з країв бічних отворів, що ведуть від глотки. Таких отворів, або зябрових щілин, найчастіше буває чотири або п’ять по обидва боки віди глотки. Відкриваючи та закриваючи рот, риба набирає воду до ротової порожнини, а потім завдяки скороченням м’язів глотки, перекачує її через зяброві щілини назовні. Зворотному плину води через рот запобігають м’які шкіряні зморшки, що оточують ротовий отвір. Тому вода рухається лише крізь зябра, віддаючи у кров розчинений у ній кисень. Ефективний обмін киснем і вуглекислим газом між кров’ю і водою забезпечується завдяки тому, що кров тече біля поверхні зябер у напрямку, прямо протилежному плину води, яка омиває зябра (це явище називають принципом протиплину).

Презентація результатів самостійної роботи III групи

Трахейне дихання

У тварин, що вийшли на суходіл, зяброве дихання в сухому повітрі, яке містить мало вологи, виявилося неможливим і тому змінилося на інші типи — легеневе і трахейне. Комахи та ряд інших членистоногих (наприклад, павуки) мають високоспеціалізований тип дихальної системи — трахейну. Її відмінність від інших систем полягає в тому, що кисень з повітря надходить по ній безпосередньо до клітин тіла, а не переноситься за допомогою крові. На декількох сегментах тіла (а точніше черевця) у комах є парні отвори, які називають дихальцями,— по одному на кожному сегменті. Вони ведуть до заповнених повітрям порожнин, від яких у глиб тіла йдуть невеликі трубочки — трахеї. Вони багаторазово розгалужуються, їх галуження відбувається доти, поки кінцеві трубочки, які називають трахеолами, не досягнуть діаметра, меншого за 1 мн. Трахеї та трахеоли заповнені повітрям. Вони проникають до всіх частин тіла комахи, особливо густо оплітаючи найбільш активні органи і тканини. У деяких випадках трахеоли проникають навіть до окремих клітин. Кисень і вуглекислий газ переміщуються по трахеях і трахеолах за допомогою дифузії.

Презентація результатів самостійної роботи IV групи

Легеневе дихання

Легені хребетних являють собою парні мішки, що відкриваються за допомогою довгого каналу на черевній стінці глотки гортанною щілиною. Дихальні шляхи, на відміну від самих легень, вистелені миготливим епітелієм. Гортанна щілина веде в гортань, яка переходить у трахею. Починаючи з рептилій, у хребетних трахея розділяється на два бронхи. Бронхи розгалужуються на бронхіоли, на кінцях яких знаходяться легеневі пухирці (альвеоли), у яких і відбувається газообмін.

В амфібій легеневе дихання має другорядне значення. Переважну роль відіграє шкірне дихання і дихання через слизову ротової порожнини і глотки. У вищих хребетних у зв’язку зі зроговінням покривів легені набувають значення єдиного органа дихання. Особливістю дихання птахів є наявність спеціальних повітряних мішків, розташованих між органами тіла.

Запитання до учнів:

— Як транспортується кисень, що надходить в організм?

Очікувана відповідь учнів:

Кисень, який надходить в організм, транспортується по ньому за участю кровоносної системи, рідини порожнини тіла тощо.

— Пригадайте, у яких тварин кровоносна система не бере участі в транспортуванні кисню. Як у цих тварин відбувається транспорт кисню?

Очікувана відповідь учнів:

Лише в комах, які мають трахеї, кисень безпосередньо надходить до органів і тканин по їхніх розгалуженнях.

Висновки:

1.     У процесі еволюції у тварин виникають спеціалізовані органи дихання — зябра, трахеї, легені, пристосовані до певних умов середовища існування.

2.     Одноклітинні (амеба, інфузорія-туфелька) та нижчі багатоклітинні тварини (кишковопорожнинні, плоскі черви) не мають спеціальних органів дихання. Газообмін у них відбувається за рахунок дифузії.

3.     Зябра — органи дихання у водному середовищі, характерні для риб, майже всіх пуголовків земноводних, у більшості молюсків, багатощетинкових кільчастих червів, личинок комах, які живуть у воді,— бабок, поденок.

4.     Трахеї представлені розгалуженими трубочками, які пронизують усе тіло і відкриваються назовні отворами, характерні для деяких членистоногих.

5.     Легеневе дихання притаманне наземним хребетним тваринам.

5.     Узагальнення і закріплення знань

5.1.          «Закінчи речення».

1. Дихання, під час якого використовується кисень,— … (аеробне).

2. Дихання, під час якого не використовується кисень,— … (анаеробне).

3. Дихання одноклітинних тварин здійснюється через … (поверхню клітини).

4. Багатоклітинні організми, які не мають органів дихання,— це … (дощові черви).

5. Органи дихання комах — … (трахеї).

6. До повітроносних шляхів ссавців належать … (носова порожнина, носоглотка, гортань, трахея, бронхи).

7.     Для птахів характерне … (подвійне) дихання.

5.2.  Інтерактивна гра «Швидка допомога».

Учням пропонується швидко поставити вчителю запитання з тих частин теми, які були незрозумілими або не зовсім зрозумілими.

Урок № 3

Транспорт речовин у тварин. Незамкнена та замкнена кровоносна системи.
Кров, її основні функції

Мета уроку: розширити й поглибити знання учнів про транспорт речовин у тварин, типи кровоносних систем, функції крові; сформувати знання про склад крові; розвивати вміння порівнювати, робити узагальнюючі висновки; удосконалювати вміння знаходити взаємозв’язки між будовою і функціями органів та систем органів; виховувати любов до природи.

Очікувані результати: учні називають органи кровообігу тварин; характеризують транспорт речовин у тварин різних груп; пояснюють значення транспорту речовин для організму; уміють визначати тип кровоносної системи; порівнюють замкнену і незамкнену кровоносну системи.

Обладнання:  схеми, таблиці.

Тип уроку: комбінований.

1.   Організаційний момент

Привітання учнів, перевірка їх готовності до уроку. Створення робочого настрою.

2.   Перевірка домашнього завдання й актуалізація опорних знань учнів

2.1.      Індивідуальна робота учнів за картками (роздавальний матеріал).

2.2.      Виконання тестових завдань.

1.   Органи дихання багатощетинкових кільчастих червів — це:

А   легені                               В внутрішні зябра

Б   зовнішні зябра                 Г трахеї

2.   Газообмін за допомогою дифузії через поверхню тіла відбувається у:

А   саламандри                     В восьминога

Б   дафнії                               Г гідри

3.   Органи дихання ставковика малого — це:

А   легеневі мішки               В легені

Б   зябра                                Г трахеї

4.   Трахейне дихання характерне для:

А   комах                               В кишковопорожнинних

Б   ракоподібних                  Г черевоногих молюсків

5.   Газообмін пуголовка жаби здійснюється через:

А   легені і шкіру                  В внутрішні зябра

Б   зовнішні зябра                 Г трахеї

6.   Подвійне дихання притаманне:

А   амфібіям                          В птахам

Б   рептиліям                                    Г рибам

2.3.      «Мозковий штурм».

— Чому членистоногі мають різноманітні органи дихання?

— Чим відрізняються зябра молюсків і кільчастих червів?

2.4.      «Коло ідей».

— Чому акули в неволі стають «сонними» і часто гинуть? (У більшості видів акул немає механізму прокачування води через зябра. Щоб з водою надходив кисень, рибі необхідно швидко рухатися.)

 3.  Мотивація навчальної діяльності

Слово вчителя

Як кисень і поживні речовини потрапляють до кожної клітини багатоклітинного організму? Як вуглекислий газ виводиться з організму, а шкідливі речовини потрапляють до органів виділення?

Існують тварини, у яких молекули речовин переміщуються тільки від клітини до клітини. Учені підрахували, що навіть невеликі молекули кисню, пройшовши покриви тіла таким шляхом, можуть переміститися всередину організму на відстань не більше 1 мм. Тому цей спосіб поширення речовин характерний тільки для невеликих тварин, таких як, наприклад, плоскі черви. Навіть дощовому черв’яку, у якого діаметр тіла — 5–7 мм, такого виду транспорту недостатньо.

— Як транспортуються речовини в більшості тварин?

Повідомлення теми уроку. Визначення разом з учнями мети і завдань уроку.

4.   Засвоєння нового матеріалу

План пояснення нового матеріалу

1.   Транспорт речовин у тварин. (Розповідь учителя, бесіда, словникова робота.)

2.   Незамкнена та замкнена кровоносна системи. (Розповідь учителя, робота з ілюстративним матеріалом, заповнення таблиці.)

3.   Кров, її основні функції. (Самостійна робота учнів з підручником — метод «Позначки», складання опорної схеми, технологія «Мікрофон».)

5.   Узагальнення і закріплення знань

5.1.      «Снігова куля».

Учитель пише на дошці поняття, а учні називають по одному слову, що його стосується. Повторювати слова не можна. Слова записуються напроти терміна, а потім один учень узагальнює їх.

Наприклад: гемолімфа, кров, гемоціанін, гемоглобін тощо.

5.2.      «Коло ідей».

— Запропонуйте та обґрунтуйте гіпотезу виникнення другого кола кровообігу.

6.   Підбиття підсумків уроку

Учні повертаються до мети уроку і завдань, які вони визначили для досягнення цієї мети, та обговорюють їх (визначають рівень досягнення мети та виконання завдань).

7.   Домашнє завдання

7.1.      Завдання для всього класу.

Підручник: параграф 31.

Зошит: завдання 4,5.

7.2.      Індивідуальні та творчі завдання.

Скласти «шпаргалку з помилками» за темою уроку (невеличкий опорний конспект, у якому допущено декілька помилок).

Матеріали до уроку № 3

Транспорт речовин у тварин. Незамкнена та замкнена
кровоносна системи. Кров, її основні функції

2.     Перевірка домашнього завдання й актуалізація опорних знань учнів

2.5.  «Розумний куб».

Запитання на гранях куба:

1.     Що таке дихання?

2.     Що таке газообмін?

3.     Чим відрізняються аеробні організми від анаеробних?

4.     Які органи дихання притаманні сухопутним тваринам?

5.     Які особливості дихання амфібій?

6.     У чому полягають особливості дихання птахів?

4.     Засвоєння нового матеріалу

1.     Транспорт речовин у тварин

Розповідь учителя

Майже всі тварини мають спеціальну систему для транспорту та розподілення речовин в організмі. Виняток становлять кишковопорожнинні, плоскі та круглі черви. Усередині тіла цих тварин речовини долають незначні відстані і можуть транспортуватися шляхом дифузії. У плоских червів, наприклад, кишечник настільки розгалужений, що його гілки доходять до всіх ділянок тіла, і це скорочує шлях поживним речовинам до клітин.

Зі збільшенням розмірів тіла і складності будови збільшується й кількість речовин, що потрапляють до організму. Відстані, що доводиться проходити речовинам, також збільшуються, і для їх розподілу вже недостатньо простої дифузії. У зв’язку із цим у процесі еволюції у тварин сформувалася кровоносна система.

Запитання до учнів:

— Що таке кровоносна система? (Це система судин, по яких циркулюють рідини.)

У тварин різних груп розвинулися різні за організацією типи кровоносної системи. Але в них можна виділити основні елементи, які виконують у всіх тварин подібні функції.

Завдання для учнів:

— Назвіть основні елементи кровоносної системи тварин.

Очікувана відповідь учнів:

Основними елементами кровоносної системи є серце (або орган, який його замінює) і судини (капіляри, вени й артерії).

— Які судини називають венами, артеріями?

Очікувана відповідь учнів:

Артерії — це судини, по яких кров рухається від серця, а вени — це судини, по яких кров рухається до серця.

— Яка кров називається венозною, а яка — артеріальною?

Очікувана відповідь учнів:

Артеріальна кров насичена киснем, а венозна — вуглекислим газом.

2.     Незамкнена та замкнена кровоносна системи

Розповідь учителя

Кров приводиться в рух скороченнями серця і циркулює судинами.

Якщо кров рухається в організмі тварини тільки по кровоносних судинах, то говорять про замкнену кровоносну систему, а коли частково по судинах, а частково по порожнинах тіла — то говорять про незамкнену кровоносну систему.

Завдання для учнів:

— Розгляньте кровоносні системи тварин, зображених на малюнку. Установіть тип кровоносної системи, притаманний кожній тварині.

Проектування зображення на екран

Очікувана відповідь учнів:

У хребетних тварин (птахів, амфібій, ссавців), а також у кільчастих червів кровоносна система замкнена, а у членистоногих (ракоподібних), молюсків кровоносна система незамкнена.

Заповнення таблиці

Порівняльна характеристика незамкненої і замкненої кровоносної систем

Ознаки для порівняння	Незамкнена кровоносна система	Замкнена кровоносна система
Кровоносні судини	Перериваються	Не перериваються (цілісні)
Рідина, що циркулює	Гемолімфа	Кров
Приклади тварин	Молюски, членистоногі	Кільчасті черви, хребетні тварини

Формулювання висновку

Безхребетним тваринам притаманні обидва типи кровоносної системи, а от хребетним тваринам — лише один — замкнена кровоносна система.

Завдання для учнів:

— Розгляньте зображення кровоносних систем різних тварин. Установіть, скільки кіл кровообігу для них характерно.

Проектування зображення на екран

— Наведіть приклади тварин, які мають одне і два кола кровообігу.

Розповідь учителя

Ми знаємо, що рух крові забезпечується роботою серця, яке нагнітає кров у судинну систему. Дія серця, як насоса, ґрунтується на здатності м’язів скорочуватися та розслаблятися, що призводить до зміни його об’єму. Усю різноманітність у будові таких нагнітальних насосів, що трапляються у тварин різних таксономічних груп, об’єднують у три типи.

1.        Пульсуючі судини притаманні кільчастим червам. Кров у них рухається завдяки скороченням поздовжньої спинної та передніх кільцевих судин. Наявність клапанів у спинній судині забезпечує рух крові по ній у напрямку ззаду наперед. По черевній судині кров рухається навпаки. Кровообігу ще допомагають скорочення м’язів у стінках судин.

2.        Трубкоподібне серце наявне у членистоногих. Задній кінець трубки сліпо замкнений, а порожнина поділена перегородками на кілька камер, які мають клапанні отвори.

3.        Камерне серце найдосконаліше. Воно характерне для молюсків та хребетних тварин. У молюсків серце складається з одного-двох передсердь та одного шлуночка. У шлуночку на вході та виході крові розміщені клапани, які забезпечують односторонній її рух.

Запитання до учнів:

— Скільки камер є в серці риб, амфібій, рептилій, птахів та ссавців?

Обговорення відповідей учнів.

3.     Кров, її основні функції

Розповідь учителя

Кров, яка наповнює кровоносну систему тварин, являє собою водний розчин різних речовин, який за складом не дуже відрізняється від рідкої частини цитоплазми клітин. Її рідка частина (плазма у хребетних і гемолімфа у безхребетних тварин), крім неорганічних речовин, містить і різні органічні речовини (білки, жири і вуглеводи).

Самостійна робота учнів з підручником (метод «Позначки»)

Завдання для учнів:

— Опрацювати текст підручника «Склад крові».

Учні роблять позначки олівцем на полях під час самостійного опрацювання теоретичного матеріалу:

«V» — інформація, що підтверджує попередні знання учнів;

«+» — нова інформація для учнів;

«–» — інформація, що суперечить знанням учнів;

«?» — інформація, незрозуміла під час читання, яка потребує додаткового пояснення.

Обговорення питань, незрозумілих учням під час самостійного опрацювання.

Розповідь учителя

Кров — це не просто розчин, який містить різні органічні та неорганічні сполуки. Вона, крім того, містить декілька типів молекул, які спеціально пристосовані для перенесення газів, і в першу чергу — кисню і вуглекислого газу. Ці речовини називають дихальними пігментами, які являють собою білки, що містять у своєму складі йони металічних елементів (Купруму або Феруму). Найбільш поширеними дихальними пігментами, що містять Купрум, є гемоціанін, а залізовмісними — гемоглобін.

Запитання до учнів:

— Пригадайте, якого кольору кров у ракоподібних, головоногих молюсків.

— Який колір крові у птахів, ссавців?

— Як ви вважаєте, які дихальні пігменти містять кров цих тварин?

Гемоглобін і подібні до нього речовини повинні не тільки зв’язувати кисень, але й легко віддавати його клітинам, які його потребують для нормального перебігу обміну речовин. З киснем реагують багато хімічних сполук, але при цьому вони утворюють з ним настільки міцні зв’язки, що ніякої користі тварині принести не можуть. Такі сполуки занадто стійкі, і тварина може загинути від кисневого голоду, навіть якщо її кров і буде містити багато кисню. Необхідно, щоб кисень легко утворював в органах дихання нестійкі зв’язки з молекулою-носієм і також легко відривався від неї в капілярах у межах дифузної досягненості активно працюючих клітин.

У тварин, які використовують розчинений у плазмі крові гемоціанін (молюски, членистоногі) або гемоглобін (кільчасті черви), киснева ємність крові невелика порівняно з тими тваринами, у яких гемоглобін міститься в спеціальних клітинах — еритроцитах.

Технологія «Мікрофон»

— Які функції виконує кров?

Основні функції крові:

•      транспорт газів;

•      транспорт поживних речовин і продуктів їх обміну;

•      перенесення тепла тощо.

5.        Узагальнення і закріплення знань

5.3.     Бесіда.

1.        У зв’язку із чим у тварин виникла необхідність у розвитку кровоносної системи?

2.        Які елементи кровоносної системи виконують подібні функції у всіх тварин?

3.        Які відмінні ознаки замкненої і незамкненої кровоносної системи? Які особливості їх функціонування?

Урок № 4

Практична робота № 4
«Порівняння будови кровоносної системи хребетних тварин»

Мета уроку: удосконалювати вміння учнів визначати типи кровоносної системи хребетних тварин, характеризувати їх та порівнювати будову; розвивати вміння працювати з роздавальним матеріалом, схемами; формувати ціннісні орієнтації на збереження природи.

Очікувані результати: учні вміють визначати за зображенням тип кровоносної системи тварин; порівнюють кровоносні системи різних груп тварин; роблять висновки про ускладнення будови організму тварин, пов’язане з ускладненням функцій.

Обладнання: таблицы, малюнки.

Тип уроку: урок формування умінь та навичок.

1.   Організаційний момент

Привітання учнів, перевірка їх готовності до уроку. Створення робочого настрою.

2.   Перевірка домашнього завдання й актуалізація опорних знань учнів

2.1.      «Експрес-тести».

1.   Судини, що несуть кров від серця,— це:

А   артерії                              Б вени

2.   У молюсків кровоносна система:

А   замкнена                          Б незамкнена

3.   Обмін речовин між кров’ю і тканинами відбувається у:

А   капілярах                         Б артеріях

4.   Серце ссавців і птахів:

А   трикамерне                     Б чотирикамерне

5.   Риби мають

А   одне коло кровообігу    Б два кола кровообігу

6.   Трубчасте серце мають:

А   дощові черв’яки             Б комахи

7.   Склад крові:

А   тільки плазма                  Б плазма і формені елементи

8.   Дихальний пігмент гемоглобін у своєму складі має:

А   йони Купруму                Б йони Феруму

9.   Блакитний колір гемолімфи має:

А   восьминіг                                    Б ропуха

10. Тварини, що не мають кровоносної системи,— це:

А   кільчасті черви               Б плоскі черви

Відповіді: 1 — А, 2 — Б, 3 — А, 4 — Б, 5 — А, 6 — Б, 7 — Б, 8 — Б, 9 — А, 10 — Б.

2.2.      «Шпаргалка з помилками».

Учні обмінюються «шпаргалками», складеними вдома, знаходять у них помилки і виправляють їх.

2.3.      «Мозковий штурм».

3.   Мотивація навчальної діяльності

Слово вчителя

Ще античні дослідники припускали, що в живих організмах усі органи функціонально пов’язані і впливають один на одного. Висловлювалися різні припущення. Гіппократ — «батько медицини» — та Арістотель — найвизначніший із грецьких мислителів, що жили майже 2500 років тому, цікавилися питаннями кровообігу і вивчали його. Проте їхні уявлення були недосконалі, а в багатьох випадках помилкові. Венозні й артеріальні кровоносні судини вони уявляли як дві самостійні системи, не сполучені між собою. Вважалося, що кров рухається тільки венами, а в артеріях натомість міститься повітря. Це обґрунтовували тим, що при розтині трупів людей і тварин у венах кров була, а артерії були порожні, без крові.

Це переконання було спростоване в результаті праць римського дослідника і лікаря Клавдія Галена (130—200). Він експериментально довів, що кров рухається серцем і артеріями, як і венами.

Після Галена аж до XVII ст. вважали, що кров із правого передсердя потрапляє в ліве якимсь чином через перегородку. У 1628 р. англійський фізіолог Вільям Гарвей (1578–1657) опублікував свою працю «Анатомічне дослідження про рух серця і крові у тварин», у якому вперше в історії медицини експериментально показав, що кров рухається від шлуночків серця артеріями і повертається до передсердя венами.

Багато відкриттів зробили вчені з тих пір до наших днів. І ми користуємося цими відкриттями на кожному уроці.

Повідомлення теми уроку. Визначення разом з учнями мети і завдань уроку.

4.   Самостійне застосування учнями знань у стандартних ситуаціях

Практична робота № 4. Порівняння будови кровоносної системи хребетних тварин.

4.1.      Виконання практичної частини роботи (згідно з інструкційною карткою).

4.2.      Звіт про виконання роботи.

5.   Узагальнення і закріплення знань

5.1.      Гра «Ланцюжок».

Перший учень називає тварину, другий — тип кровоносної системи, який їй притаманний, третій — дає коротку характеристику будові серця, четвертий — наводить приклади інших тварин, які мають таку ж будову кровоносної системи.

6.   Підбиття підсумків уроку

Учні самостійно підбивають підсумки уроку, формулюють висновки.

7.   Домашнє завдання

7.1.      Завдання для всього класу.

Підручник: повторити  параграфи 30, 31.

Зошит: завдання 3.

7.2.      Індивідуальні та творчі завдання.

1.   Скласти кросворд з перевірочним словом «серце».

2.   Підготувати повідомлення про додаткові органи виділення тварин.

Матеріали доуроку 4.

Практична робота № 4
«Порівняння будови кровоносної системи хребетних тварин»

2.     Перевірка домашнього завдання й актуалізація опорних знань учнів

2.3.          «Мозковий штурм».

— Чому крокодил є холоднокровною твариною, хоча має чотирикамерне серце?

2.4.  «Термінологічне лото».

На дошці прикріплені аркуші з номерами, на зворотному боці яких записані терміни. Учні виходять до дошки вибирають аркуш і дають визначення терміну.

Приклади термінів: вени, артерії, капіляри, серце, артеріальна кров, венозна кров, змішана кров, незамкнена кровоносна система, замкнена кровоносна система тощо.

2.5.  Бесіда.

1.     У яких тварин уперше виникла кровоносна система?

2.     Чим пояснюється виникнення кровоносної системи?

3.     Чим можна пояснити той факт, що сольовий склад крові близький до сольового складу морської води?

4.     Самостійне застосування учнями знань у стандартних ситуаціях

Практична робота № 4

Тема. Порівняння будови кровоносної системи хребетних тварин.

Мета: удосконалити вміння визначати типи кровоносної системи хребетних тварин, характеризувати їх та порівнювати будову.

Матеріали та обладнання: зображення схем кровоносних систем різних груп хребетних тварин.

Хід роботи

1.     Розгляньте схеми будови кровоносної системи хребетних тварин. Зверніть увагу на тип кровоносної системи, кількість кіл кровообігу, будову серця кожної тварини.

2.     Позначте особливості будови кровоносної системи цих тварин.

3.     Заповніть таблицю:

Характерні ознаки будови кровоносної системи хребетних тварин

Групи тварин	Тип кровоносної системи	Кількість кіл кровообігу	Будова серця	Особливості будови

4.     Порівняйте кровоносні системи жаби і риби. Опишіть рух крові по судинах. Яке пристосувальне значення має така будова кровоносної системи для жаби?

5.     Порівняйте кровоносні системи ящірки і жаби. Що в них спільного і відмінного? Яке пристосувальне значення має така будова кровоносної системи для ящірки?

6.     Порівняйте кровоносні системи ящірки і птаха. Що в них спільного і відмінного? Яке пристосувальне значення має така будова кровоносної системи для птаха?

7.     Порівняйте кровоносні системи птахів і ссавців.

8.     За результатами роботи сформулюйте висновки.

5.     Узагальнення і закріплення знань

5.2.  «Закінчи речення».

1.     Тип кровоносної системи плазунів — … (замкнена).

2.     Серце птахів має … (4) камери.

3.     Риби мають … (одне) коло кровообігу.

4.     Через серце риби проходить … (венозна) кров.

5.     Камери серця риби — … (передсердя і шлуночок).

6.     У лівій частині серця ссавців міститься … (артеріальна) кров.

7.     У шлуночку земноводних міститься … (змішана) кров.

Урок № 5

Виділення, його значення для організму.
Органи виділення тварин

Мета уроку: розширити і поглибити знання учнів про виділення та його значення для організму; розглянути форми виділення у тварин; розвивати вміння порівнювати, робити узагальнюючі висновки; удосконалювати вміння складати опорні схеми та опорні конспекти; виховувати любов до природи.

Очікувані результати: учні називають органи виділення; описують способи виділення у тварин; порівнюють органи виділення різних груп тварин; пояснюють значення виділення для організму.

Обладнання: таблиці, схеми, роздавальний матеріал.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

1.   Організаційний момент

Привітання учнів, перевірка їх готовності до уроку. Створення робочого настрою.

2.   Перевірка домашнього завдання й актуалізація опорних знань учнів

2.1.      Індивідуальна робота учнів за картками (роздавальний матеріал).

2.2.      «Конкурс кросвордистів».

Учні обмінюються складеними вдома кросвордами і розв’я­зують їх.

3.   Мотивація навчальної діяльності

Слово вчителя

Між будь-яким живим організмом і зовнішнім середовищем постійно відбуваються процеси обміну речовин і енергії. У процесі обміну організм отримує воду і речовини, необхідні для побудови і відновлення структурних елементів клітин і тканин. А також у ньому утворюються продукти розкладу, які можуть бути шкідливими для організму, тому їх необхідно видаляти. У цьому процесі виділення задіяні не тільки спеціалізовані органели одноклітинних тварин, але й цілі органи та системи органів хордових тварин.

— Чи можна процес виділення назвати одним з найважливіших процесів життєдіяльності, захистом від шкідливої дії отруйних речовин?

Повідомлення теми уроку. Визначення разом з учнями мети і завдань уроку.

4.   Засвоєння нового матеріалу

План пояснення нового матеріалу

1.   Виділення, його значення для організму. (Розповідь учителя, словникова робота.)

2.   Органи виділення тварин. (Розповідь учителя, пошукова робота, робота в групах, бесіда, заповнення таблиці, повідомлення учнів.)

Робота в групах

Завдання для опрацювання:

— Схарактеризуйте особливості будови і функціонування видільної системи:

I група — риб; II група — амфібій і рептилій; III група — птахів; IV група — ссавців.

Після самостійної роботи в групах провести обговорення питань.

5.   Узагальнення і закріплення знань

5.1.      Виконання тестових завдань.

Вибрати одну або декілька правильних відповідей.

1.   Мальпігієві судини мають:

А   карась                              В колорадський жук

Б   павук-хрестовик             Г ропуха

2.   Тулубові нирки мають:

А   амфібії                              В риби

Б   рептилії                           Г птахи

3.   Тазові нирки мають:

А   амфібії                             В ссавці

Б   кишковопорожнинні     Г птахи

4.   Сечовий міхур відсутній у:

А   риб                                   В птахів

Б   амфібій                            Г рептилій

5.   Скоротливі вакуолі мають:

А   гідра                                 В медуза

Б   амеба                               Г губка

6.   Полум’яні клітини є частиною:

А   метанефридій                  В зелених залоз

Б   протонефридій               Г мальпігієвих судин

7.   У плазунів із сечового міхура продукти обміну видаляються через:

А   клоаку                             В сечоводи

Б   сечовидільний канал     Г мальпігієві судини

Відповіді: 1 — Б, В; 2 — А, В; 3 — В, Г; 4 — В; 5 — Б; 6 — Б; 7 — А.

5.2.      «Мозковий штурм».

— Чому в морських одноклітинних відсутні скоротливі вакуолі?

— Які пристосування до польоту виникли в процесі еволюції видільної системи птахів?

6.   Підбиття підсумків уроку

Технологія «Незакінчені речення»

Учні працюють з відкритими реченнями, наприклад:

— На сьогоднішньому уроці для мене найважливішим відкриттям було…

— Урок важливий, тому що…

— Мені сподобалося…

— Мені не сподобалося…

— Від наступного уроку я чекаю…

7.   Домашнє завдання

7.1.      Завдання для всього класу.

Підручник: таблиці, схеми.

Зошит: завдання 3.

7.2.      Індивідуальні та творчі завдання.

Скласти сенкан на тему «Нирка».

Матеріали до  уроку № 5.

Виділення, його значення для організму. Органи виділення тварин

4.     Засвоєння нового матеріалу

1.     Виділення, його значення для організму

Розповідь учителя

У результаті обміну речовин у клітинах і тканинах тварини утворюються різні продукти розкладу, багато з яких є отруйними для організму. Для видалення їх з організму, а також для підтримання сталості хімічного складу внутрішнього середовища організму необхідна наявність спеціальних органів — органів виділення.

Словникова робота

•      Виділення — це виведення з організму кінцевих продуктів обміну речовин, надлишку води, солей, отрут, що утворилися в організмі або потрапили до нього з їжею.

•      Видільна система — це сукупність органів, що виводять з організму в навколишнє середовище надлишок води, кінцеві продукти обміну речовин, солі, отруйні речовини, які потрапили до організму або утворилися в ньому.

•      Осморегуляція — видалення з клітини або організму надлишку води.

•      Дифузія — поширення речовин із зони з більшою концентрацією в зону з меншою концентрацією.

•      Осмос — рух розчинника (води) із зони з більшою концентрацією в зону з меншою концентрацією через проникну мембрану.

Процеси виділення є обов’язковою частиною обміну речовин. Вони направлені на підтримку сталості внутрішнього середовища організму.

2.     Органи виділення тварин

Розповідь учителя

У тварин різних систематичних груп процеси виділення з організму продуктів обміну відбуваються по-різному.

Запитання до учнів:

— Пригадайте, як відбувається виділення в одноклітинних тварин.

Очікувана відповідь учнів:

Одноклітинні організми (амеби, інфузорії-туфельки) видаляють продукти життєдіяльності через поверхню тіла. У прісноводних одноклітинних є скоротлива вакуоля, яка видаляє надлишок води.

Запитання до учнів:

— Спрогнозуйте, що може відбутися з амебою, якщо в неї видалити скоротливу вакуолю.

Очікувана відповідь учнів:

Амеба загине, її просто може розірвати від надлишку води.

Це цікаво

Скоротливі вакуолі одноклітинних тварин за півгодини можуть вивести назовні кількість води, що дорівнює об’єму тіла. Організм людини таку кількість води виводить приблизно за три тижні.

Запитання до учнів:

— Чи мають губки та кишковопорожнинні спеціалізовані органи виділення?

— Як у них відбувається видалення з організму продуктів обміну речовин?

Очікувана відповідь учнів:

Кишковопорожнинні й губки не мають спеціалізованих органів або систем виділення. Виділення продуктів обміну речовин у них відбувається клітинами ектодерми шляхом дифузії безпосередньо у воду навколишнього середовища.

Розповідь учителя

Видільна система вперше з’являється у плоских червів. Продукти обміну потрапляють у систему канальців, які виконують видільну функцію. Ці канальці називають протонефридіями.

Проектування зображення на екран

У плоских червів кожен такий каналець починається з однієї спеціалізованої клітини, що оснащена пучком війок, постійне биття яких і створює слабкий плин рідини по канальцю назовні. Ці клітини називають полум’яними, оскільки під мікроскопом коливання війок нагадує мерехтіння полум’я свічки. Канальці зливаються в один або два великі канали, що відкриваються назовні видільними порами. Протонефридії в основному регулюють вміст води в організмі. Продукти обміну виводяться шляхом дифузії через шкіру.

У кільчастих червів органом виділення слугують метанефридії.

Самостійна робота учнів з підручником

Завдання для опрацювання:

— Яку будову мають метанефридії? Як вони функціонують?

Обговорення відповідей учнів.

Розповідь учителя

У молюсків видільна система представлена однією або двома нирками, канальцями та видільними порами. Нирка пов’язана з кровоносною системою, фільтруючи з крові кінцеві продукти розпаду.

Механізми виділення у членистоногих дуже різноманітні.

— Як ви вважаєте, із чим це пов’язано? (Це пов’язано з тим, що членистоногі опанували найрізноманітніші середовища існування.)

— Пригадайте, які органи виділення характерні для представників різних груп членистоногих.

Очікувана відповідь учнів:

У ракоподібних — зелені залози, у павукоподібних та комах — мальпігієві судини.

Пошукова робота учнів з підручником

Завдання:

I варіант — Які особливості будови зелених залоз?

II варіант — Які особливості будови мальпігієвих судин?

Обговорення відповідей учнів.

Пояснення вчителя

Видільна система хребетних характеризується подальшим ускладненням (від риб до ссавців). Ускладнення будови нирок було пов’язане із заселенням суходолу.

Видільна система хребетних представлена парними нирками, які фільтрують з крові рідкі продукти життєдіяльності. Від кожної нирки відходить по сечоводу, які відкриваються в сечовий міхур. Із сечового міхура продукти обміну видаляються через сечовидільний канал. Кожна група тварин має свої особливості в будові видільної системи.

Робота у групах

Запитання для опрацювання:

I група — Які особливості будови і функціонування видільної системи риб?

II група — Які особливості будови і функціонування видільної системи амфібій і рептилій?

III група — Які особливості будови і функціонування видільної системи птахів?

IV група — Які особливості будови і функціонування видільної системи ссавців?

Обговорення відповідей учнів.

Заповнення таблиці.

Будова видільної системи тварин

Група тварин	Особливості будови видільної системи
Одноклітинні	Клітинна мембрана, скоротливі вакуолі
Кишковопорожнинні	Клітини ектодерми
Плоскі черви	Протонефридії
Кільчасті черви	Метанефридії
Ракоподібні	Зелені залози
Комахи, павукоподібні	Мальпігієві судини
Риби	Тулубова нирка — сечовід — сечовий міхур — сечовидільний канал
Земноводні	Тулубова нирка — сечовід — сечовий міхур — клоака
Плазуни	Тазова нирка — сечовід — сечовий міхур — клоака
Птахи	Тазова нирка — сечовід — клоака
Ссавці	Тазова нирка — сечовід — сечовий міхур — сечовидільний канал

Розповідь учителя

У ссавців продукти обміну можуть виділятися через шкіру (потові залози) та інші органи.

— А які додаткові органи виділення характерні для інших тварин?

Повідомлення учнів про додаткові органи виділення тварин.

Формулювання висновку

Таким чином еволюція видільної системи відбувалася шляхом створення спеціалізованих органів видалення з організму непотрібних, шкідливих речовин, що утворюються в процесі життєдіяльності.

5.        Узагальнення і закріплення знань

5.3.     «Біологічний ланцюжок».

Учитель ставить запитання про органи виділення тварин учневі, який дає коротку відповідь, останній запитує товариша і т. д. Потім визначаються найкраще запитання і найкраща відповідь.

Початкове запитання вчителя:

— Які особливості будови протонефридій?

 Урок № 6

Опора і рух. Види скелета. Значення опорно-рухової системи

Мета уроку: розширити знання учнів про опорно-рухову систему тварин, дати порівняльну характеристику видам скелета; розглянути значення опорно-рухової системи в житті тварин; розвивати вміння працювати з додатковою літературою, порівнювати, робити узагальнюючі висновки; формувати екологічно-цілісну орієнтацію в плані взаємин людини і природного середовища.

Очікувані результати: учні називають види скелета; уміють визначати види скелета тварин; порівнюють опорно-рухові системи різних груп тварин; роблять висновок про ускладнення будови організму тварин, пов’язане з ускладненням функцій.

Обладнання: схеми, таблиці.

Тип уроку: комбінований.

1.   Організаційний момент

Привітання учнів, перевірка їх готовності до уроку. Створення робочого настрою.

2.   Перевірка домашнього завдання й актуалізація опорних знань учнів

2.1.      «Установи відповідність».

Установити відповідність між тваринами та притаманними їм органами виділення.

Тварини	Органи виділення
1 дощовий черв’як 2 метелик 3 щука 4 черепаха	А протонефридії Б метанефридії В тулубові нирки Г тазові нирки Д мальпігієві судини

Відповіді: 1 — Б, 2 — Д, 3 — В, 4 — Г.

2.2.      Конкурс сенканів.

Учні зачитують сенкани, що склали вдома, та визначають найкращий вірш.

2.3.      «Загадковий диктант».

Вибрати правильні твердження, які стосуються будови та функцій органів виділення. У разі правильного виконання завдання учні визначать основне поняття сьогоднішнього уроку.

Р    Усі одноклітинні тварини мають скоротливі вакуолі.

С   Мальпігієві судини — це трубчасті канальці, що є сліпими виростами кишечника.

У   Від кожної нирки ссавців відходить по два сечоводи, які відкриваються в сечовий міхур.

К   Амфібії мають тулубові нирки.

Е   У птахів відсутній сечовий міхур.

Х   Органи виділення комах — зелені залози.

Л   Органи виділення павуків — мальпігієві судини.

Е   Видільна система вперше з’являється у плоских червів.

В   У всіх членистоногих наявні однакові органи виділення.

Т   Кожна група тварин має свої особливості в будові видільної системи.

Відповідь:

с

к

е

л

е

т

3.   Мотивація навчальної діяльності

Слово вчителя

Світ живої природи перебуває в безперервному русі. Рухаються стада чи зграї тварин, окремі організми, рухаються бактерії і найпростіші у краплі води. Рослини повертають свої листки до сонця, усе живе росте. Способи руху за мільярди років пройшли довгий шлях еволюції.

Повідомлення теми уроку. Визначення разом з учнями мети і завдань уроку.

4.   Засвоєння нового матеріалу

План пояснення нового матеріалу

1.   Опора і рух. Види скелета. (Розповідь учителя, бесіда, робота в групах, заповнення таблиці.)

2.   Значення опорно-рухової системи. (Технологія «Мікрофон», складання опорного конспекту.)

5.   Узагальнення і закріплення знань

5.1.      «Мозковий штурм».

— Про що свідчить різне положення кінцівок відносно тулуба у представників різних класів хребетних тварин?

— Про що свідчить подібний план будови скелетів різних хребетних тварин?

5.2.      «Цікаві запитання».

— Відомо, що риби не можуть повертати голову. Чи можуть це робити жаби та тритони? Відповідь поясніть.

— У скелеті змій відсутня грудна клітка. У зв’язку із чим вона була втрачена у цих тварин?

— Шия у ссавців має різну довжину: у собаки вона коротка, у жирафи — довга. Яка причина такої відмінності?

6.   Підбиття підсумків уроку

Учні самостійно підбивають підсумки уроку, формулюють висновки, відповідно до завдань уроку.

7.   Домашнє завдання

7.1.      Завдання для всього класу.

Підручник: параграф 33.

Зошит: завдання 2, 3.

7.2.      Індивідуальні та творчі завдання.

Скласти п’ять тестових завдань формату Б, які б містили декілька правильних відповідей.

7.   Домашнє завдання

7.1.      Завдання для всього класу.

Підручник: таблиці, схеми.

Зошит: завдання 3.

7.2.      Індивідуальні та творчі завдання.

Скласти сенкан на тему «Нирка».

Матеріал до уроку № 6.

Опора і рух. Види скелета. Значення опорно-рухової системи

2.     Перевірка домашнього завдання й актуалізація опорних знань учнів

2.4.  «Розумний куб».

Запитання на гранях куба:

1.     Які особливості будови органів виділення птахів?

2.     Які особливості будови органів виділення амфібій?

3.     Які особливості будови органів виділення рептилій?

4.     Які особливості будови органів виділення ссавців?

5.     Які особливості будови органів виділення членистоногих?

6.     Які особливості будови органів виділення риб?

4.     Засвоєння нового матеріалу

1.     Опора і рух

Розповідь учителя

Опорно-рухова система — це комплекс структур, який утворює каркас, надає форму організму, дає йому опору та забезпечує захист внутрішніх органів і можливість переміщення в просторі.

Обговорення запитань:

— Що входить до складу опорно-рухової системи тварин? (Скелет, м’язи, зв’язки, сухожилки тощо.)

— Які опорні та рухові структури має тіло одноклітинних тварин? (Амеба — оболонку клітини, псевдоніжки; інфузорія — війки.)

— Які опорні та рухові структури має тіло кишковопорожнинних? (Епітеліально-м’язові клітини ектодерми.)

— Які опорні та рухові структури має тіло кільчастих червів? (Шкірно-м’язовий мішок.)

— Які опорні та рухові структури має тіло членистоногих? (Зовнішній скелет у вигляді хітинового покриву, до якого прикріплюються м’язи.)

— Які опорні та рухові структури має тіло хребетних? (Внутрішній скелет, до якого зовні прикріплюються м’язи.)

Робота за варіантами

I варіант — Установіть та вкажіть переваги зовнішнього скелета тварин.

II варіант — Установіть та вкажіть переваги внутрішнього скелета тварин.

Результати самостійної роботи учнів:

Переваги зовнішнього скелета:

•      Міцність, прикріплення м’язів і забезпечення руху, освоєння нових способів переміщення (політ).

Недоліки зовнішнього скелета:

•      Не росте разом з твариною, робить тварину беззахисною під час линяння, обмежує розміри тіла.

Переваги внутрішнього скелета:

•      Росте разом з твариною, збільшує швидкість руху тіла за рахунок значної спеціалізації окремих м’язів і їх груп.

Висновок: більш прогресивним є внутрішній скелет.

Заповнення таблиці

Порівняльна характеристика зовнішнього і внутрішнього скелетів

Ознака	Зовнішній скелет	Внутрішній скелет
1. Розташування
2. Прикріплення м’язів
3. Особливості будови
4. Приклади тварин

Розповідь учителя

Внутрішній скелет хребетних тварин складається з трьох основних частин:

•      осьового скелета;

•      скелета кінцівок;

•      скелета голови — черепа.

Робота в групах

Завдання для груп:

I група — установити особливості будови скелета риби.

II група — установити особливості будови скелета амфібій.

III група — установити особливості будови скелета рептилій.

IV група — установити особливості будови скелета птахів.

V група — установити особливості будови скелета ссавців.

Результати роботи І групи

Особливості будови скелета риби

— Хребет складається з тулубового і хвостового відділів.

— Череп утворений великою кількістю кісток.

— Є скелет плавців.

Результати роботи II групи

Особливості будови скелета амфібій

— Будова хребта: шийний відділ (1 хребець), тулубовий (7 хребців), крижовий (1 хребець) і хвостовий (у хвостатих).

— Є скелет кінцівок і їх поясів.

Результати роботи III групи

Особливості будови скелета рептилій

— 5 відділів хребта: шийний, грудний, поперековий, крижовий, хвостовий.

— Рухоме з’єднання хребців у шийному відділі.

— У більшості є грудна клітка.

— Мають скелет кінцівок і їх поясів.

Результати роботи IV групи

Особливості будови скелета птахів

— 5 відділів хребта.

— Наявність виросту грудини — кіля.

— Легкі кістки.

— Скелет кінцівок і їх поясів.

— Видозмінений скелет передньої кінцівки (крило).

Результати роботи V групи

Особливості будови скелета ссавців

— 5 відділів хребта: шийний (7 хребців), грудний (12–15 хребців), поперековий (2–9 хребців), крижовий (4), хвостовий.

— Череп (мозковий і лицьовий відділи).

— Скелет кінцівок і поясів кінцівок.

2.     Значення опорно-рухової системи

Технологія «Мікрофон»

— Які функції виконує опорно-рухова система?

Складання опорного конспекту

Функції опорно-рухової системи:

•      Опорна — фіксація м’язів і внутрішніх органів.

•      Захисна — захист життєво важливих органів (головний і спинний мозок, серце та ін.).

•      Рухова — забезпечення простих рухів, рухових дій.

•      Ресорна — пом’якшення поштовхів та струсів.

5.     Узагальнення і закріплення знань

5.3.  «Наведи приклад».

1.     Наведіть приклади тварин, що мають:

а)     5 відділів хребта;

б)    зовнішній скелет;

в)    рухомо з’єднані шийні хребці;

г)     виріст грудини — кіль;

д)    7 шийних хребців.

2.     Наведіть приклади тварин, що мають:

а)     тільки тулубовий і хвостовий відділи хребта;

б)    тільки 1 шийний хребець;

в)    грудну клітку;

г)     легкі кістки;

д)    добре розвинений мозковий відділ черепа.

Урок № 7 

Практична робота № 5 «Порівняння будови скелетів хребетних тварин»

Мета уроку: поглибити й розширити знання учнів про опорно-рухову систему тварин; формувати практичні вміння й навички роботи з роздавальним матеріалом; удосконалювати вміння учнів застосовувати теоретичні знання на практиці; розвивати вміння порівнювати та робити узагальнюючі висновки; виховувати наполегливість та працелюбність.

Очікувані результати: учні визначають види скелета тварин; порівнюють будову скелетів хребетних тварин; установлюють ознаки пристосування в будові скелета до середовища існування.

Обладнання: таблиці, схеми.

Тип уроку: урок формування умінь та навичок.

1.   Організаційний момент

Привітання учнів, перевірка їх готовності до уроку. Створення робочого настрою.

2.   Перевірка домашнього завдання й актуалізація опорних знань учнів

2.1.      Індивідуальна робота учнів за картками (роздавальний матеріал).

2.2.      «Розумний куб».

Запитання на гранях куба:

1.   Яке значення має опорно-рухова система в житті тварин?

2.   Які недоліки і переваги має зовнішній скелет?

3.   Які недоліки і переваги має внутрішній скелет?

4.   Чим скелет амфібій відрізняється від скелета риб?

5.   Чим скелет рептилій відрізняється від скелета амфібій?

6.   Схарактеризуйте опорно-рухову систему кільчастих червів.

2.3.      «Тести для друга».

Учні обмінюються тестовими завданнями, які склали вдома, і виконують їх.

2.4.      «Мозковий штурм».

— Будь-який зайвий вантаж був би перешкодою під час польоту. Які зміни в зв’язку із цим відбулись в опорно-руховій системі птахів?

3.   Мотивація навчальної діяльності

Слово вчителя

Серед біологічних наук особливе місце займає порівняльна анатомія.

Запитання до учнів:

— Як ви вважаєте, що вивчає ця наука? (Порівняльна анатомія — наука, що вивчає закономірності будови і розвитку органів та їх систем шляхом зіставлення у тварин різних систематичних груп.)

Порівняння будови органів у зв’язку з їхніми функціями дає можливість зрозуміти пристосування до умов існування тваринних організмів як цілісних систем.

Повідомлення теми уроку. Визначення разом з учнями мети і завдань уроку.

4.   Самостійне застосування учнями знань у стандартних ситуаціях

Практична робота № 5. Порівняння будови скелетів хребетних тварин.

4.1.      Виконання практичної частини роботи (згідно з інструкційною карткою).

4.2.      Звіт про виконання роботи.

5.   Узагальнення і закріплення знань

«Вибери істотне».

А.  Вибрати ознаки, притаманні скелету риб.

1.   Є скелет кінцівок.

2.   Є скелет плавців.

3.   Відділи хребта: тулубовий, крижовий, хвостовий.

4.   Череп має велику кількість кісток.

5.   Передня частина хребта кісткових риб нерухомо з’єднана із черепом.

6.   Шийний хребець завжди один.

Б.   Вибрати ознаки, притаманні скелету рептилій.

1.   Є справжня грудна клітка.

2.   Хребет складається з 5 відділів.

3.   Череп хрящовий.

4.   Шийний відділ хребта забезпечує рухливість голови.

5.   Хребці грудного відділу рухомо з’єднані між собою.

6.   Змії не мають грудної клітки.

6.   Підбиття підсумків уроку

Учні зіставляють мету і завдання уроку з одержаними результатами. Учитель оцінює роботу учнів на уроці.

7.   Домашнє завдання

7.1.      Завдання для всього класу.

Підручник: параграф 34.

Зошит:завдання 2,5.

7.2.      Індивідуальні та творчі завдання.

1.   Провести спостереження за способами переміщення своїх домашніх тварин (акваріумних рибок і молюсків, черепах, птахів, хом’яків, котів, собак тощо). Підготувати невелику усну розповідь про способи їх пересування, про те, чи здатні вони змінювати спосіб пересування під впливом різноманітних зовнішніх чинників, наприклад при дотику до них.

2.   Підготувати повідомлення на теми «Симетрія в живій природі» та «Цікаві способи переміщення тварин».

 Матеріал до уроку № 7

Практична робота № 5 «Порівняння будови скелетів хребетних тварин»

2.     Перевірка домашнього завдання й актуалізація опорних знань учнів

2.5.  Виконання тестових завдань.

Вибрати одну правильну відповідь.

1.     Хребет риб складається з відділів:

А     тулубового і хвостового

Б     шийного, тулубового і хвостового

В     шийного і тулубового

Г     грудного, поперекового і хвостового

2.     Ознакою пристосування амфібій до наземного способу життя є:

А     внутрішній скелет

Б     осьовий скелет — хребет

В     шийний відділ

Г     наявність хребців

3.     Недоліком зовнішнього скелета є:

А     різні способи переміщення

Б     обмеженість розмірів тіла тварини (особливо в сухопутних видів)

В     значна швидкість руху

Г     міцність

4.     Які функції виконує опорно-рухова система?

А     опора, обмін речовин, рух

Б     рух, захист, терморегуляція

В     опора, захист, рух

Г     опора, рух, терморегуляція

5.     Тварини, що мають найбільш примітивні опорні структури,— це:

А     ракоподібні

Б     комахи

В     інфузорії

Г     комахи

Відповіді: 1 — А, 2 — В, 3 — Б, 4 — В, 5 — В.

4.     Самостійне застосування учнями знань у стандартних ситуаціях

Практична робота № 5

Тема. Порівняння будови скелетів хребетних тварин.

Мета: порівняти будову скелетів хребетних тварин, установити ознаки пристосування до середовища існування.

Матеріали та обладнання: скелети хребетних тварин або їх зображення.

Хід роботи

1.     Послідовно розгляньте скелети (або зображення скелетів) представників різних груп хребетних тварин. Установіть, з яких відділів вони складаються.

2.     Розгляньте череп кожної тварини. Зверніть увагу на його форму та будову.

3.     Розгляньте хребет запропонованих тварин. З яких відділів він складається? Відзначте особливості будови хребта (або його відділів) кожної тварини.

4.     Установіть тварин, скелет яких має грудну клітку. З яких кісток складаються грудні клітки зображених тварин? Чим вони відрізняються?

5.     Знайдіть пояси передніх і задніх кінцівок. Якими кістками вони утворені? Яке значення мають пояси передніх і задніх кінцівок?

6.     Розгляньте скелети вільної передньої кінцівки. Які кістки входять до їхнього складу? Установіть риси подібності та відмінності між ними.

7.     Розгляньте відділи скелета вільної задньої кінцівки. Установіть риси подібності і відмінності між ними.

8.     Заповніть таблицю:

Характерні ознаки будови скелета хребетних тварин

Ознаки	Риби	Амфібії	Рептилії	Птахи	Ссавці
Тип скелета
Відділи скелета
Череп
Хребет
Грудна клітка
Скелет пояса передніх кінцівок
Скелет вільної передньої кінцівки
Скелет пояса задніх кінцівок
Скелет вільної задньої кінцівки

9.     Установіть у будові скелетів ознаки пристосування кожної тварини до середовища існування.

Заповніть таблицю.

Група хребетних тварин	Ознаки пристосування до середовища існування
Риби
Амфібії
Рептилії
Птахи
Ссавці

10.      За результатами роботи сформулюйте висновок.

Урок № 8

Два типи симетрії як відображення способу життя.
Способи пересування тварин

Мета уроку: поглибити й розширити знання учнів про симетрію тіла тварин як відображення способу життя; дати характеристику способам пересування тварин та встановити ознаки пристосування їх до пересування; удосконалювати вміння працювати в групах; розвивати творчу активність та критичне мислення учнів; виховувати бережливе ставлення до природи.

Очікувані результати: учні називають типи симетрії тіла; характеризують радіальну та двобічну симетрію тіла, способи пересування тварин; уміють визначати тип симетрії тіла тварин.

Обладнання: таблиці.

Тип уроку: комбінований.

1.   Організаційний момент

Привітання учнів, перевірка їх готовності до уроку. Створення робочого настрою.

2.   Мотивація навчальної діяльності

«…Бути прекрасним означає бути симетричним і пропорційним» (Платон).

Слово вчителя

Важко знайти людину, яка б не мала хоч якогось уявлення про симетрію. «Симетрія» — слово грецького походження. Воно, як і слово «гармонія», означає відповідність, наявність певного порядку, закономірності в розташуванні частин.

Природа — дивовижний творець і майстер. Усе живе в природі має властивість симетрії.

Якщо зверху подивитися на будь-яку комаху і подумки провести посередині пряму (або площину), то ліві і праві половинки комах будуть однаковими і за розташуванням, і за розмірами, і за забарвленням. Адже ми й разу не бачили, щоб у жука або бабки чи будь-якої іншої комахи кінцівки ліворуч були б ближче до голови, ніж праворуч, а праве крило метелика або сонечка було б більшим, ніж ліве. Такого в природі не буває, інакше комахи не змогли б літати.

Симетричність, властиву живій природі, людина використала у своїх досягненнях, винайшовши літак, створивши унікальні будівлі архітектури. Та й сама людина є фігурою симетричною.

Повідомлення теми уроку. Визначення разом з учнями мети і завдань уроку.

3.   Засвоєння нового матеріалу

План пояснення нового матеріалу

1.   Два типи симетрії як відображення способу життя. (Розповідь учителя, бесіда, словникова робота.)

2.   Способи пересування тварин. (Розповідь учителя, технологія «Мікрофон», «Мозковий штурм», робота в групах, самостійна робота учнів з підручником.)

Робота в групах (або парах, якщо в класі мало учнів)

Завдання для груп:

— Схарактеризувати способи пересування тварин за планом:

1)   Спосіб пересування.

2)   Приклади тварин, здатних до такого способу пересування.

3)   Спосіб життя тварин.

4)   Особливості будови тварин, пов’язані зі способом пересування.

I група — плавання.

II група — повзання.

III група — лазіння.

IV група — стрибання.

V група — літання.

VI група — планерування.

Після самостійної роботи представники груп характеризують способи переміщення відповідно до плану.

4.   Узагальнення і закріплення знань

4.1.      Гра «Ланцюжок».

Перший учень називає тварину, другий — спосіб переміщення, який їй притаманний, третій — коротко характеризує ознаки пристосування тварин до способу пересування, четвертий — наводить приклади інших тварин, яким характерний такий самий спосіб пересування.

4.2.      «Своя шпаргалка».

Учні повинні створити власний опорний конспект з набутих знань щодо нової теми, який вони зможуть використати під час відповіді на наступних уроках.

5.   Підбиття підсумків уроку

Технологія «Незакінчені речення»

Учні працюють з відкритими реченнями, наприклад:

— На сьогоднішньому уроці для мене найважливішим відкриттям було…

— Урок важливий, тому що…

— Мені сподобалося…

— Мені не сподобалося…

— Від наступного уроку я чекаю…

6.   Домашнє завдання

6.1.      Завдання для всього класу.

Підручник: параграф 36.

Зошит: завдання 3.......................................................................

6.2.      Індивідуальні та творчі завдання.

1.         Скласти кросворд на тему «Переміщення тварин».

2          Підготувати повідомлення на тему «Незвичайні покриви тварин».

 Матеріали до уроку № 8

Два типи симетрії як відображення способу життя.
Способи пересування тварин

3.     Засвоєння нового матеріалу

1.     Два типи симетрії як відображення способу життя

Слово вчителя

Симетрія в просторі — це красиве, гармонійне й урівноважене пропорційне співвідношення частин або елементів різних форм предметів, організмів або об’єктів. У просторі навколо нас можна спостерігати дуже багато неживих предметів симетричної форми. Живі організми, як найпростіші, так і складні високоорганізовані, також у своїй будові мають елементи симетрії.

Запитання до учнів:

— Пригадайте з курсу математики, що таке симетрія.

Очікувана відповідь учнів:

Симетрією тіла називають певний геометричний порядок у розташуванні подібних частин тіла.

— Що є елементами симетрії?

Очікувана відповідь учнів:

Елементами симетрії є центр симетрії, лінія (вісь) і площина.

Словникова робота

Площина симетрії — площина, що ділить об’єкт на дві рівні (дзеркально симетричні) частини.

Вісь симетрії — пряма лінія, при повороті навколо якої на деякий кут, менший за 360°, об’єкт збігається сам із собою.

Центр симетрії — точка, що ділить навпіл усі прямі лінії, які сполучають подібні точки об’єкта.

Зазвичай через центр симетрії проходять осі симетрії, а через вісь симетрії — площини симетрії.

Розповідь учителя

Симетрія в біології — це закономірне розташування подібних (однакових) частин тіла або форм живого організму, сукупності живих організмів щодо центра або осі симетрії.

Запитання до учнів:

— Пригадайте, які симетрії тіла характерні для вивчених вами тварин. (Променева (радіальна) та двобічна.)

Технологія «Мікрофон»

— Що таке радіальна (променева) симетрія?

— Як вона проявляється у тварин?

Обговорення відповідей учнів, формулювання поняття.

Радіальна симетрія — форма симетрії, при якій тіло збігається саме із собою при обертанні об’єкта навколо певної точки або прямої. Тобто якщо тварина буде обертатися навколо цієї осі на певний градус, то вона буде збігатися сама із собою. У радіальносиметричних істот є верхня і нижня частини, але правої і лівої, передньої і задньої немає.

Технологія «Мікрофон»

— Що таке двобічна симетрія?

— Як вона проявляється у тварин?

Обговорення відповідей учнів, формулювання поняття.

Двобічна симетрія — це симетрія дзеркального відображення, при якій об’єкт має одну площину симетрії, щодо якої дві його половини дзеркально симетричні. У тварин двобічна симетрія проявляється у схожості або майже повній ідентичності лівої і правої половин тіла.

Проектування зображення на екран

1 — двобічна симетрія, 2 — променева симетрія

Робота в парах

Завдання:

— Наведіть приклади тварин, яким притаманна променева і двобічна симетрія. (Один учень наводить приклад тварини, яка має променеву симетрію тіла, а інший — двобічну, потім — навпаки.)

Запитання до учнів:

— У яких тварин уперше з’явилася двобічна симетрія тіла? (Плоскі черви.)

«Мозковий штурм»

— Із чим пов’язане формування різних видів симетрії у тварин?

Очікувана відповідь учнів:

Формування різних видів симетрії тіла пов’язане з певним типом живлення, характером руху тварини та середовищем існування.

— Які особливості середовища існування та характеру руху променевосиметричних організмів?

Очікувана відповідь учнів:

Променевосиметричні форми пов’язані із середовищем, однорідним за трьома вимірами, та з нерухливим, малорухливим або пасивним характером руху.

— Із чим пов’язане виникнення двобічної симетрії?

Очікувана відповідь учнів:

У тварин поява двобічної симетрії тіла пов’язана з повзанням по субстрату (по дну водойми), у зв’язку із чим з’являються спинна і черевна, а також права й ліва половини тіла. Загалом, серед тварин двобічна симетрія більш виражена в активно рухомих форм, ніж у сидячих.

Розповідь учителя

У тварин із двобічною симетрією один кінець тіла стає переднім і до нього зміщаються ротовий отвір та органи чуття, оскільки цей кінець першим натрапляє на джерела подразнень. Сюди ж переміщається і центр нервової системи — «мозок». Таким чином формується головний відділ тіла. Головна вісь тіла проходить від переднього полюса, де розміщений ротовий отвір, до заднього, де розміщений анальний отвір. Тому єдину площину симетрії можна провести вздовж головної осі тіла, яка поділяє його на ліву і праву половини.

2.        Способи пересування тварин

Розповідь учителя

Більшість тварин здатні до пересування. І про особливості їх пересування можна багато прочитати або самому провести спостереження. Ось як описував переміщення хамелеона французький натураліст М. Кейн: «Хамелеон — безперечний чемпіон з нерухомості. Він здатний завмерти серед листя на декілька днів, а іноді й тижнів. …Хамелеон виявляє себе тільки під час руху… Він примудряється переміщуватись так, щоб… здаватися нерухомим, б’ючи всі рекорди з уповільнення рухів. Бургундський слимак поруч із ним виглядає гоночним болідом. Будь-який рух хамелеон розбиває на тисячу невловимих субрухів, фіксуючи їх на кожному міліметрі, наче при уповільненій зйомці. Спочатку ледь-ледь переміщується передня лапка — зависає, наче мацаючи повітря, потім у тому ж ритмі опускається на обране місце, після чого кігті надійно впинаються в дерево. Потім настає черга задньої лапки і так далі. Тільки коли всі кінцівки надійно укріплені, хамелеон дозволяє перенести хвіст на нову позицію».

Пересування, тобто здатність переміщуватися з одного місця на інше,— одна з найважливіших ознак переважної більшості тварин і відіграє величезну роль у їхньому житті.

Технологія «Мікрофон»

— Яке значення має пересування в житті тварин?

Пересування сприяє активному відшукуванню їжі та її захопленню. Тваринам, здатним до швидкого пересування, легше захищатися від несприятливих умов існування, від різних ворогів. Крім того, завдяки переміщенню відбувається розселення виду, захоплення нових територій з дещо відмінними умовами життя.

— Які ви знаєте способи пересування тварин? (Плавання, повзання, лазіння, ходіння, біг, стрибання, літання, планерування.)

«Мозковий штурм»

— Які основні причини вироблення у тварин різних способів пересування?

Обговорення відповідей учнів.

Розповідь учителя

Особливо різноманітними є способи пересування наземних чотириногих тварин. Переважна більшість їх може не тільки ходити, а й бігати, стрибати, плавати, деякі планерують. У них спостерігаються різні види ходи (алюру): дуже повільний, швидкий або повільний рисеподібний крок, швидка рись, інохідь, галоп.

Найповільніший вид ходи — це крок, при якому тварини по черзі дуже повільно спираються на три або чотири ноги, виносячи одну з них уперед. Так рухаються, наприклад, черепахи. Невипадково повільність їх пересування увійшла у приказку. За годину вони проходять приблизно 400 м. Але навіть серед плазунів є тварини, які пересуваються дуже швидко. До них належать багато ящірок — мешканців відкритих просторів (степів, пустель, напівпустель). Такі ящірки не повзають на череві, а бігають на витягнутих ногах з високо піднятим черевом.

За швидкість пересування деякі з ящірок одержали відповідні назви: прудка ящірка, швидка ящірка. До швидкобігаючих належать агами, пісчана, такирна та інші круглоголівки, наземні види ігуан, справжні ящірки та ін. Для них характерне пересування швидкою риссю, а деякі з них при швидкому бігу підіймають передні кінцівки і рухаються лише на задніх (деякі ігуани, південноамериканські ящірки-бігуни тощо).

Найшвидшим видом пересування є галоп. Він характерний для деяких ссавців: майже всіх копитних, хижаків, зайцеподібних.

Робота в групах (або парах, якщо в класі мало учнів)

Завдання для груп:

— Схарактеризувати способи пересування тварин за планом:

1.     Спосіб пересування.

2.     Приклади тварин, здатних до такого способу пересування.

3.     Спосіб життя тварин.

4.     Особливості будови тварин, пов’язані зі способом пересування.

I група — плавання.

II група — повзання.

III група — лазіння.

IV група — стрибання.

V група — літання.

VI група — планерування.

Після самостійної роботи представники груп характеризують переміщення відповідно до плану.

Запитання до учнів:

— Які способи пересування характерні для ваших домашніх тварин? (За результатами домашнього завдання.)

Виступи учнів з короткими розповідями.

4.        Узагальнення і закріплення знань

4.3.     Розглянути зображення тварин та встановити тип симетрії тіла кожної з них.

4.4.     «Ти — мені, я — тобі».

Учні складають запитання з вивченої на уроці теми, щоб поставити його комусь зі своїх однокласників. Учень, який отримав запитання і дав на нього відповідь, має право поставити своє запитання.

Урок № 9

Покриви тіла тварин, їх різноманітність та функції

Мета уроку: розширити знання учнів про покриви тіла тварин; розглянути функції, які виконують покриви тіла в різних груп тварин, починаючи від одноклітинних; установити взаємозв’язок між будовою покривів і рівнем організації тварин; удосконалити вміння працювати з роздавальним матеріалом, творчо розв’язувати поставлені завдання; створювати атмосферу співпраці та співдружності.

Очікувані результати: учні характеризують різноманітність покривів тварин; пояснюють значення покривів тіла для організму; роблять висновки про ускладнення будови організму, пов’язані з ускладненням функції.

Обладнання: малюнки.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

1.   Організаційний момент

Привітання учнів, перевірка їх готовності до уроку. Створення робочого настрою.

2.   Перевірка домашнього завдання

2.1.      Індивідуальна робота учнів за картками (роздавальний матеріал).

2.2.      «Так — ні».

Учитель зачитує твердження, а учні погоджуються або не погоджуються з ними.

1.   Кільчасті черви мають променеву симетрію тіла.

2.    Формування різних видів симетрії тіла пов’язане з певним типом живлення, характером руху тварини та середовищем існування.

3.   Гідра і коренерот — радіально-симетричні тварини.

4.   Прямокрилі комахи здатні до стрибків.

5.   Тварини, які здатні до активного руху, мають променеву симетрію тіла.

6.   Усі рептилії переміщуються дуже повільно.

7.   У літаючих ссавців добре розвинений кіль.

8.   Для двостулкових молюсків характерний реактивний рух.

9.   У тварин двобічна симетрія проявляється у схожості або майже повній ідентичності лівої і правої половин тіла.

10. Найшвидший бігун серед наземних тварин — гепард.

11. Справжній політ — це активний рух за допомогою крил.

12. У радіально-симетричних тварин є верхня і нижня частини, але правої і лівої, передньої і задньої немає.

Відповіді:

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
ні	так	так	так	ні	ні	так	ні	так	так	так	так

2.3.      «Домашній кросворд».

Учні обмінюються кросвордами, складеними вдома, і розв’язують їх.

2.4.      «Поміркуйте».

— Чи можна за зовнішньою будовою тварини встановити спосіб її пересування?

3.   Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів

Запитання до учнів:

— Який орган захищає тварин від дії навколишнього сере­довища? (Покриви тіла.)

Постановка проблемного питання:

— Якби до вас прийшла жаба за порадою, змінювати їй шкіру чи ні, або бурий ведмідь — змінювати йому коричневе хутро на біле чи ні, що б ви їм порекомендували? (Не змінювати, тому що вони пристосувалися до свого середовища існування.)

Повідомлення теми уроку. Визначення разом з учнями мети і завдань уроку.

4.   Засвоєння нового матеріалу

План пояснення нового матеріалу

1.   Покриви тіла тварин, їх різноманітність. (Розповідь учителя, робота з ілюстративним матеріалом, бесіда, лабораторне дослідження, заповнення таблиці, робота в групах.)

2.   Функції покривів тіла. (Технологія «Мікрофон», бесіда, складання опорного конспекту.)

5.   Узагальнення і закріплення знань

5.1.      «Установи відповідність».

Установити відповідність між тваринами та особливостями їхніх покривів.

Тварини	Особливості будови покривів
1 кумка 2 крокодил 3 сокіл 4 гідра	А шкіра тонка, суха, практично позбавлена залоз (єдина залоза — куприкова) Б покрив утворений переважно шкірно-м’язовими клітинами В шкіра вкрита лускою і містить багато слизових залоз Г мають гладеньку тонку шкіру, багату на залози, яка порівняно легко проникна для рідин і газів Д шкіра суха, позбавлена залоз, вкрита роговими щитками

Відповіді: 1 — Г, 2 — Д, 3 — А, 4 — Б.

6.   Підбиття підсумків уроку

Учитель разом з учнями підбиває підсумки уроку.

Технологія «Мікрофон»

— Як би ви оцінили свою роботу на уроці?

(Оцінювання учнів.)

7.   Домашнє завдання

7.1.      Завдання для всього класу.

Підручник:  параграф 35.

Зошит: завдання 2.

7.2.      Індивідуальні та творчі завдання.

1.         Підготуватися до уроку-узагальнення «Процеси життєдіяльності тварин».

2.         Скласти або підібрати запитання творчого характеру за темою уроку.

 Матеріали до урок № 9 

Покриви тіла тварин, їх різноманітність та функції

2.     Перевірка домашнього завдання

2.5.  «Розумний куб».

Запитання на гранях куба:

1.     Що таке симетрія тіла?

2.     Які типи симетрії тіла характерні для тварин?

3.     Із чим пов’язане виникнення двобічної симетрії тіла?

4.     Із чим пов’язане виникнення радіальної симетрії тіла?

5.     Які спроби переміщення характерні для тварин?

6.     Які основні причини вироблення у тварин різних способів пересування?

4.     Засвоєння нового матеріалу

1.     Покриви тіла тварин, їх різноманітність

Слово вчителя

Покриви тіла тварин — це візитна картка, за якою тварину зустрічають.

Завдання для учнів:

— Визначте, яким групам тварин належать зображені покриви.

Проектування зображення на екран.

Відповіді:

Верхній ряд (зліва направо): змія, жаба, птах.

Нижній ряд (зліва направо):риба, ящірка, ссавець.

Запитання до учнів:

— Чим покрите тіло одноклітинної тварини? Яка функція цього покриву?

Обговорення відповідей учнів.

— Які покриви характерні для тварини, зображеної на екрані? Яка функція цього покриву?

Очікувана відповідь учнів:

Зовні тіло кільчастих червів укрите кутикулою (шаром щільної речовини, що утворює епітелій). Під нею розташований одношаровий епітелій. У більшості видів на поверхні тіла поодиноко або пучками розташовуються щетинки. Епітелій має залози, що виділяють слиз. Основні функції покриву в кільчастих червів: захисна, видільна, дихальна, сприяє руху (слиз зменшує тертя).

Слово вчителя

Ми бачимо, що покриви тіла кожної групи тварин мають тільки їм притаманні ознаки. Які ж особливості будови покривів інших тварин? Щоб відповісти на це запитання, проведемо лабораторне дослідження.

Лабораторне дослідження особливостей покривів тіла тварин

Мета: розглянути покриви тіла тварин різних груп та встановити особливості їх будови.

Матеріали та обладнання: живі біологічні об’єкти (акваріумні риби та молюски, черепаха, птахи, хом’ячки, кролики) або зображення тварин.

Хід дослідження

1.     Розгляньте покриви тварин різних систематичних груп. Зверніть увагу на колір покривів, їх еластичність, рухливість та міцність.

2.     Установіть особливості будови покривів кожної тварини у зв’язку з пристосуванням до середовища існування.

Після лабораторного дослідження вчитель пропонує учням заповнити таблицю:

Характерні ознаки покривів тварин різних груп

Тварини	Особливості покривів тіла
Одноклітинні	Тіло вкрите зовнішньою клітинною мембраною. У багатьох найпростіших (джгутикові, інфузорії) є еластична оболонка — пелікула
Кишковопорожнинні	Епітеліально-м’язові клітини зовнішнього шару (ектодерми) виконують покривну функцію
Кільчасті черви	Одношаровий епітелій (епідерміс) і тонка кутикула, яка виділяється епітелієм. Багато слизових залоз
Молюски	Тіло вкрите шкірною складкою — мантією, що вистелена одношаровим епітелієм, у якому міститься велика кількість залозистих клітин
Членистоногі	Одношаровий епітелій, який утворює товстий шар хітинізованої кутикули. У ракоподібних кутикула насичується кальцій карбонатом і перетворюється на панцир
Риби	Шкіра з багатошарового епітелію і дерми. Укрита лускою і містить багато слизових залоз
Амфібії	Шкіра гола з багатошарового плоского епітелію і дерми. Містить густу сітку кровоносних судин і слизові залози
Рептилії	Шкіра суха з багатошарового епітелію і дерми. Шкірні залози відсутні. Характерне зроговіння епідермісу і наявність рогових лусочок, щитків або пластинок, які вкривають тіло
Птахи	Шкіра суха, тонка з багатошарового епітелію і дерми. Шкірні залози відсутні (крім куприкової). Є похідні епідермісу — пір’я, рогові чохли (утворюють дзьоб, кігті, рогові щитки (вкривають нижню частину ніг)
Ссавці	Шкіра товста з багатошарового епітелію і дерми. Утворює різноманітні похідні — шкірні залози (потові, сальні, пахучі, молочні), волосяний покрив, кігті, нігті, копита, луску тощо

Робота в групах

Завдання для груп:

I група — Порівняйте покриви риб і земноводних. Установіть ознаки подібності та відмінності. Як будова покривів цих тварин пов’язана з пристосуванням до середовища існування?

II група — Порівняйте покриви земноводних і плазунів. Установіть ознаки відмінності. Як будова покривів цих тварин пов’язана з пристосуванням до середовища існування?

III група — Порівняйте покриви плазунів і птахів. Установіть ознаки подібності та відмінності. Як будова покривів цих тварин пов’язана з пристосуванням до середовища існування?

IV група — Порівняйте покриви птахів і ссавців. Установіть ознаки подібності та відмінності. Як будова покривів цих тварин пов’язана з пристосуванням до середовища існування?

Обговорення відповідей учнів.

Формулювання висновку

Різноманітність середовища, у якому живуть тварини, позначається на формуванні та будові покриву і його похідних.

2.     Функції покривів тіла

Технологія «Мікрофон»

— Які функції виконують покриви різних груп тварин?

Учитель записує відповіді учнів на дошці, потім учні разом обговорюють їх і складають опорний конспект:

Функції покривів тіла тварин:

1)    захисна;

2)    видільна;

3)    дихальна;

4)    терморегуляційна;

5)    обмінна.

5.        Узагальнення і закріплення знань

5.2.     «Снігова куля».

Учитель пише на дошці поняття, а учні називають по одному слову, що його стосується. Повторювати слова не можна. Слова записуються напроти терміна, а потім один учень узагальнює їх.

Наприклад: покрив, шкіра, залози, слиз тощо.

Урок № 10

Урок-узагальнення з теми «Процеси життєдіяльності тварин»

Мета уроку: узагальнити, систематизувати, проконтролювати та відкоригувати набуті учнями знання з теми «Процеси життєдіяльності тварин»; розвивати навички узагальнення та систематизації знань, уміння аналізувати, творчо розв’язувати поставлені завдання; створювати атмосферу співробітництва та співдружності, виховувати етично-ціннісне ставлення до природи.

Очікувані результати: учні називають процеси життєдіяльності тварин, органи травлення, дихання, кровообігу, виділення, типи кровоносної системи, види скелета, типи симетрії тіла, пристосування тварин до захисту та нападу; описують способи живлення, травлення, дихання, виділення; характеризують транспорт речовин у тварин різних груп; радіальну та двобічну симетрію, способи пересування тварин; уміють визначати типи кровоносних систем; порівнюють органи і системи органів.

Обладнання: роздавальний матеріал.

Тип уроку: урок узагальнення знань.

1.   Організаційний момент

Привітання учнів, перевірка їх готовності до уроку.

2.   Повідомлення теми, мети і завдань уроку

Повідомлення теми уроку.

Формулювання разом з учнями мети і завдань уроку.

Мета уроку: узагальнити набуті знання з теми «Процеси життєдіяльності тварин».

Завдання уроку:

— узагальнити знання з теми;

— систематизувати знання з теми;

— проконтролювати знання з теми;

— коригувати знання з теми.

3.   Узагальнення та систематизація знань

3.1.      «Швидкі запитання».

Учитель ставить запитання, учні повинні відповідати швидко, не роздумуючи.

1.   Що таке живлення?

2.   Що таке травлення?

3.   Які органи дихання характерні для амфібій?

4.   Які органи дихання характерні для рептилій?

5.   Які тварини мають незамкнену кровоносну систему?

6.   Для яких тварин характерне подвійне дихання?

7.   Які органи беруть участь у подвійному диханні птахів?

8.   Які типи симетрії тіла можуть мати тварини?

9.   Яким тваринам притаманна променева симетрія тіла?

10. Яким тваринам притаманна двобічна симетрія тіла?

11. Які способи пересування притаманні тваринам?

12. Які форми виділення мають тварини?

13. Які функції виконують покриви тварин?

14. Які функції виконує кров?

15. Які способи активного захисту характерні для тварин?

16. Яка кровоносна система називається замкненою?

17. Які тварини мають замкнену кровоносну систему?

18. Яке значення має опорно-рухова система?

19. Яке значення має видільна система?

20. Який склад має кров?

3.2.      «Установи відповідність».

3.3.      «Установи послідовність».

1.   Установити правильну послідовність розташування органів травлення птахів.

А   товстий кишечник         Г шлунок

Б   ротова порожнина         Д тонкий кишечник

В   стравохід

Відповіді: 1 — Б, 2 — В, 3 — Г, 4 — Д, 5 — А.

2.   Установити правильну послідовність розташування органів дихання ссавців.

А   гортань                            Г бронхи

Б   легені                               Д трахея

В   носова порожнина

Відповіді: 1 — В, 2 — А, 3 — Д, 4 — Г, 5 — Б.

3.4.      Робота з ілюстративним матеріалом.

3.5.      Робота в парах.

Кожній парі учнів пропонується дві тварини, у яких необхідно встановити ознаки подібності і відмінності в будові певної системи органів, та заповнити таблицю.

3.6.      «Ти — мені, я — тобі».

Учні ставлять однокласникам запитання, складені вдома. Учень, який отримав запитання і дав на нього відповідь, має право поставити своє запитання.

4.   Підбиття підсумків уроку

Заповнення картки (учитель роздає заздалегідь).

Пізнаю нове — пізнаю себе

Вид діяльності (вид роботи, який виконувався на уроці)	Що виявилося вдалим?	Що не вдалося?	Як досягти кращого результату?

Зі свого боку, учитель доповнює картку оцінкою — характеристикою діяльності учня, фіксуючи моменти зростання, і порадою на подальше. Аналіз карток дозволяє «зазирнути» у внут­рішні мотиви пізнавальної діяльності учнів. А для виховання цінним є вироблення навичок самоаналізу, самоконтролю, що відчутно дисциплінуватиме їх.

5.   Домашнє завдання

5.1.      Завдання для всього класу.

Підручник: повторити  вивчені теми

Зошит...........................................................................................

5.2.      Індивідуальні та творчі завдання.

Підготувати повідомлення на тему «Ехолокація у тварин».

 Матеріал до урок № 10

Урок-узагальнення з теми «Процеси життєдіяльності тварин»

3.     Узагальнення та систематизація знань

3.2.  «Установи відповідність».

Установити відповідність між тваринами та засобами їх захисту.

1      попереджувальне забарвлення

2      розмежовуюче забарвлення

3      виділення отруйних речовин

4      мімікрія

5      виділення пахучих речовин

А	Б	В	Г

Відповідь: А — 3, Б — 1, В — 2, Г — 5.

3.4.  Робота з ілюстративним матеріалом.

Розглянути зображення кровоносних систем, визначити, яким тваринам вони належать, та підписати позначені частини.

1	2

3.5.          Робота в парах.

Кожній парі учнів пропонується дві тварини, у яких необхідно встановити ознаки подібності і відмінності в будові певної системи органів, та заповнити таблицю.

Наприклад:

Порівняти будову дихальної системи плазунів і птахів, встановити ознаки подібності і відмінності. Заповнити таблицю.

Дихальна система птахів	Дихальна система плазунів
Спільні ознаки будови
Відмінні ознаки будови

Урок № 11

Органи чуття, їх значення

Мета уроку: поглибити знання учнів про подразливість як загальну властивість тварин; розширити знання учнів про органи чуття тварин, їх різноманітність; розглянути значення органів чуття в житті тварин; удосконалювати вміння порівнювати біологічні об’єкти, аналізувати та формулювати висновки; формувати розуміння того, що людина — частина природи.

Очікувані результати: учні називають органи чуття; наводять приклади способів орієнтування тварин, використання ехолокації; характеризують особливості органів чуття в різних груп тварин; пояснюють значення органів чуття для організму; спостерігають та описують прояви подразливості в різних груп тварин.

Обладнання: малюнки, таблиці.

Тип уроку: комбінований.

1.   Організаційний момент

Привітання учнів, перевірка їх готовності до уроку. Створення робочого настрою.

2.   Мотивація навчальної діяльності

Слово вчителя

У літературі можна знайти багато описів дослідів, проведених з одноклітинними тваринами. Наприклад, якщо помістити на скло краплю чистої води і краплю води з інфузоріями і з’єднати їх тонким водяним каналом, а потім у краплю з інфузоріями покласти маленький кристалик солі, то туфельки перепливатимуть у краплю із чистою водою: для інфузорій розчин солі шкідливий. Якщо в краплю з інфузоріями нічого не додавати, а в краплю чистої води додати трохи настою з бактеріями, тоді туфельки зберуться навколо бактерій — своєї звичайної їжі. Якщо пробірку з інфузоріями почати нагрівати, то можна побачити, що вони спочатку будуть рухатися до тепла, а з підвищенням температури переміщуватимуться у найвіддаленішу частину пробірки.

Запитання до учнів:

— Що демонструють ці досліди? (Ці досліди показують, що інфузорії можуть відповідати певним чином (наприклад, переміщенням) на вплив зовнішнього середовища.)

— Як називається така властивість? (Подразливість.)

— Для яких живих організмів характерна подразливість? (Ця властивість характерна для всіх живих істот.)

Повідомлення теми уроку. Визначення разом з учнями мети і завдань уроку.

3.   Засвоєння нового матеріалу

План пояснення нового матеріалу

1.   Подразливість як загальна властивість тварин. (Розповідь учителя, бесіда, технологія «Мікрофон», «Мозковий штурм».)

2.   Органи чуття, їх значення. (Розповідь учителя, робота в групах (технологія «Ажурна пилка»), повідомлення учнів, заповнення таблиці.)

4.   Узагальнення і закріплення знань

4.1.      «Установи відповідність».

Установити відповідність між тваринами та їхніми органами дотику.

Тварини	Органи дотику
1 річковий рак 2 білка 3 ящірка 4 тарантул	А вусики Б щупальці В язик Г щетинки Д вібриси

Відповіді: 1 — А, 2 — Д, 3 — В, 4 — Г.

4.2.      «Упізнай тварину».           

Установити групу хребетних тварин за трьома підказками.

1.         Органи зору характеризуються наявністю опуклої рогівки, лінзоподібного кришталика. У більшості тварин цієї
групи очі захищені повіками: верхньою, нижньою та миготливою перетинкою; є слізні залози.

2.         Орган слуху складається з внутрішнього та середнього вуха, відмежованого від навколишнього середовища барабанною перетинкою.

3.         Органи нюху функціонують лише у повітряному середо­вищі, представлені парними нюховими мішками. Їхні стінки вистелені нюховим епітелієм.

Відповідь: амфібії.

5.   Підбиття підсумків уроку

Технологія «Незакінчені речення»

Учні працюють з відкритими реченнями, наприклад:

— На сьогоднішньому уроці для мене найважливішим відкриттям було…

— Урок важливий, тому що…

— Мені сподобалося…

— Мені не сподобалося…

— Від наступного уроку я чекаю…

6.   Домашнє завдання

6.1.      Завдання для всього класу.

Підручник: параграф  39.

Зошит: завдання №3.

6.2.      Індивідуальні та творчі завдання.

Скласти п’ять тестових завдань формату Б (декілька правильних відповідей).

Матеріали до уроку № 11

Органи чуття, їх значення

3.     Засвоєння нового матеріалу

1.     Подразливість як загальна властивість тварин

Розповідь учителя

Будь-який організм нерозривно пов’язаний з навколишнім середовищем: отримує з нього поживні речовини, піддається впливу несприятливих факторів середовища, вступає у взаємодію з іншими організмами і т. д. У процесі еволюції в живих організмів виробилася і закріпилася властивість вибірково реагувати на зовнішні впливи. Ця властивість має назву подразливості.

Запитання до учнів:

— У яких організмів спостерігаються найбільш прості форми подразливості?

(Найбільш прості форми подразливості спостерігаються в бактерій, одноклітинних тварин та водоростей.)

У досліді з інфузорією тварина рухалася в бік подразника (бактерії).

Запитання до учнів:

— Пригадайте, як називається така рухова реакція одноклітинних організмів у відповідь на подразники навколишнього середовища? (Таксиси.)

— Що може бути джерелом подразнення? (Джерелом подразнення можуть бути світло, температура, волога, хімічні речовини тощо.)

Пояснення учителя

Таксис, спричинений дією світла, називається фототаксисом, температурою — термотаксисом, вологою — гідротаксисом, хімічними речовинами — хемотаксисом тощо.

— Пригадайте, які таксиси називають позитивними? (Рухова реакція, спрямована в бік подразника.)

— Які таксиси називають негативними? (Рухова реакція, спрямована у протилежний від подразника бік.)

Технологія «Мікрофон»

— Наведіть приклади позитивних і негативних таксисів.

Учитель записує на дошці всі варіанти відповідей учнів, а потім разом з учнями обговорює кожен приклад.

Розповідь учителя

У зв’язку з розвитком у багатоклітинних організмів нервової системи, органів чуття, руху форми подразливості ускладнюються і залежать від тісної взаємодії цих органів. У цих тварин подразливість має вигляд рефлексів.

Запитання до учнів:

— Пригадайте, що таке рефлекс. (Рефлекс — реакція організму на подразнення, яка здійснюється за допомогою нервової системи.)

— У яких організмів уперше з’являються рефлекси? (Кишковопорожнинні.)

«Мозковий штурм»

— Для гідри характерні прості рефлекси і подразливість. Як вони проявляються?

Очікувана відповідь учнів:

Рефлекторний характер мають рухи гідри: подразнення, сприйняті нервовими закінченнями, через нейрони передаються до шкірно-м’язових клітин, які у відповідь скорочуються. Приклад подразливості гідри: реакція викидання жалкої нитки жалкою клітиною у відповідь на подразнення чутливого волоска не пов’язана з нервовою системою.

2.        Органи чуття, їх значення

Розповідь учителя

Шукаючи їжу, миша метушиться у темряві і почувається цілком безпечно. Але навіть не підозрює, що отруйна змія ямкоголов здатна «бачити» теплоту, яку вона виділяє. Яка ж фатальна помилка! У піску на дні штучної водойми причаїлася камбала, а прямо над нею сновигає голодна акула. Вона не бачить камбалу, аж раптом різко зупиняється, занурює ніс у пісок і заковтує свою здобич. Ямкоголов і акула — це лише два створіння, що наділені особливими, не знайомими людині чуттями. Проте чуття інших живих істот дуже схожі на наші, тільки гостріші, тому вони по-іншому сприймають навколишній світ.

Технологія «Мікрофон»

— Які органи чуття мають тварини?

Обговорення відповідей учнів

— Яка основна функція органів чуття?

Основні функції органів чуття — сприйняття певного подразника, що діє на організм. За допомогою органів чуття тварини пристосовуються до умов навколишнього середовища, що постійно змінюються.

Розповідь учителя

Поза всяким сумнівом, у тварин органи чуття розвинені набагато краще, ніж у людей. Тоді як в одних представників фауни відмінно розвинений слух, інші можуть похвалитися чудовим зором і бездоганним нюхом.

«Ажурна пилка»

Завдання для домашніх груп:

I група — Органи чуття кільчастих червів та молюсків.

II група — Органи чуття членистоногих.

III група — Органи чуття риб та амфібій.

IV група — Органи чуття плазунів та птахів.

V група — Органи чуття ссавців.

Слово вчителя

Усім відомо, що кажан може опівночі облетіти темний хлів, не зачепивши при цьому ні стовпів, ні крокв, ні сплячих корів. Очі кажана не мають спеціальних приладів нічного бачення. Як же вони орієнтуються в просторі?

Повідомлення учнів «Ехолокація у тварин».

Заповнення таблиці

Характеристика органів чуття тварин різних груп

Група тварин	Органи
	зору	нюху	слуху	дотику	смаку

4.     Узагальнення і закріплення знань.

4.3.  «Біологічний ланцюжок».

Учитель ставить запитання за темою уроку учневі, який дає коротку відповідь, останній запитує товариша і т. д. Потім визначаються найкраще запитання і найкраща відповідь.

Початкове запитання вчителя:

— Як членистоногі орієнтуються в навколишньому середовищі?